Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!
я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!
Объяснение:Дружба у нашому класі
Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!
шановний тарасе григоровичу!
я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!