появі драми в греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. всі ми знаємо багатий героїчний епос-поеми "іліада" та "одіссея", дидактичні (повчальні) епоси-поеми гесіода (vii ст. до н. ; це твори ліричних поетів vi ст. до н. е..
народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: деметрі, її дочки корі, діонісу. такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. наприклад, в місті елевсіні під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження зевса і деметри, викрадення кори плутоном, блукання деметри в пошуках дочки і повернення кори на землю.
софокл брав участь і в державному житті, займаючи відповідальні посади. так, він був обраний стратегом (воєначальником) і разом з периклом брав участь в експедиції проти острову самоса, що вирішив відокремитись від афін. після смерті софокла співгромадяни шанували його не тільки як великого поета, але й одного зі славнозвісних афінських героїв.
шляхетні герої трагедій софокла тісними узами пов'язані з колективом громадян: -це втілення ідеалу гармонійної особистості, який був створений у роки розквіту афін. тому софокла називають співаком афінської демократії.
проте творчість софокла складно і суперечливо. його трагедії відбили не тільки розквіт, але і кризу, полісної системи, що закінчилася загибеллю афінської демократії.
грецька трагедія у творчості софокла досягає своєї досконалості. софокл увів третього актора, збільшив діалогічні частини комедії (епісодіі) і зменшив партії хору. дія стала більш живою і достовірною, тому що на сцені могли одночасно виступати і давати мотивування своїм вчинкам три персонажі. проте хор у софокла продовжує грати важливу роль у трагедії і число хоревтів було навіть збільшено до 15 чоловік.
з ім'ям софокла також пов'язане введення декораційного живопису.
римський театр
витоки римського театру.
витоки римського театру і драми походять, як і в греції, до обрядовим ігор, багатим карнавальними елементами. такий, наприклад, свято сатурналій-на честь італійського божества сатурна. особливістю цього свята було "перевертання" звичних суспільних відносин: панове на час ставали "рабами", а раби-"панами".
одним із витоків римського театру і драми були сільські свята збору врожаю. ще у віддалені часи, коли рим являв собою невелику громаду лациума, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченням жнив. на цих святах виспівували веселі грубуваті пісні-фесценніни. як і в греції, зазвичай зазвичай виступали у цьому два полухория, які обмінювалися жартами часом уїдливого змісту. зародившись ще при родовому ладі, фесценніни существалі і в наступні століття, і в них, за свідченням горація, знаходила відображення соціальна боротьба між плебеями і патриціями.
у ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа: макк, буккон, папп і доссен. твердого тексту ателлани не мали, тому при їх виконанні відкривався широкий простір для імпровізації.
до народної драмі піднімається і мім. як і в греції, мім відтворював сценки з народного побуту, а іноді пародіював міфи, виводячи в блазнівському вигляді богів і героїв.
Правда, о «Давней сказке» Леси Украинки 17 Фев 2010 «Давняя сказка» – очень интересное сочинение. Оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. На самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. К сожалению, много таких, кто не вдумывается в содержание прочитанного. Поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. Соответственно, из давней сказки о «Давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «Давней сказке» .
Давняя сказка. Поэма Леси Украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. Фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы Поэта и рыцаря Бертольдо очень интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. То, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе литературную игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом очень похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. Т. е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. Немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.
На самом деле, предыдущий абзац – это не просто «доказательство от противного» , ведь много таких, кто действительно воспринимает это сочинение именно так. Даже простейшие по форме произведения иногда следует расшифровывать, интерпретировать, а внешняя простота является верным признаком глубокого содержания, так же, как внешняя ироничность часто является признаком внутренней надрывной серьезности. Это уже правда.
Затем, моя правда о «Давней сказке» . Стиль этого произведения более чем серьезный. Так как за конфликтом Поэта и Бертольдо станет не просто конфликт «власти» и «свободы слова» , но и конфликт материальных ценностей с духовными. А это уже, извините, не шутки. На самом деле, если немножко абстрагироваться от поверхностного восприятия и не спускаться в глубины, это большой конфликт мировоззрений. Поэт утверждает, что имеет настоящие неоценимые богатства, так как его думы-волшебницы могут достать ему все, что только захочется. Поэт чувствует себя свободным, ведь ему доступен мир творчества, мир Слова, мир духовности, вместе с тем он не связан с земным, материальным, приземленным. На все это Бертольдо отвечает: «С удовольствием поменял бы химерический мир фантазии на реальный замок или имение» . Кроме конфликта персонажей, это, повторяюсь, конфликт мировоззрений. С этой точки зрения актуальность времен Леси Украинки не надо отдельно доказывать. Можно, не выходя из дома, припомнить своих знакомых, – и большинство из них легко разделится на приверженцев Бертольдо или Поэта. Фактически «Давняя сказка» не является сказкой даже не только потому, что ее персонажи, так или иначе существовали, а и потому, что эти персонажи существуют и сегодня.
походження давньогрецької драми і театру.
появі драми в греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. всі ми знаємо багатий героїчний епос-поеми "іліада" та "одіссея", дидактичні (повчальні) епоси-поеми гесіода (vii ст. до н. ; це твори ліричних поетів vi ст. до н. е..
народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: деметрі, її дочки корі, діонісу. такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. наприклад, в місті елевсіні під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження зевса і деметри, викрадення кори плутоном, блукання деметри в пошуках дочки і повернення кори на землю.
софокл брав участь і в державному житті, займаючи відповідальні посади. так, він був обраний стратегом (воєначальником) і разом з периклом брав участь в експедиції проти острову самоса, що вирішив відокремитись від афін. після смерті софокла співгромадяни шанували його не тільки як великого поета, але й одного зі славнозвісних афінських героїв.
шляхетні герої трагедій софокла тісними узами пов'язані з колективом громадян: -це втілення ідеалу гармонійної особистості, який був створений у роки розквіту афін. тому софокла називають співаком афінської демократії.
проте творчість софокла складно і суперечливо. його трагедії відбили не тільки розквіт, але і кризу, полісної системи, що закінчилася загибеллю афінської демократії.
грецька трагедія у творчості софокла досягає своєї досконалості. софокл увів третього актора, збільшив діалогічні частини комедії (епісодіі) і зменшив партії хору. дія стала більш живою і достовірною, тому що на сцені могли одночасно виступати і давати мотивування своїм вчинкам три персонажі. проте хор у софокла продовжує грати важливу роль у трагедії і число хоревтів було навіть збільшено до 15 чоловік.
з ім'ям софокла також пов'язане введення декораційного живопису.
римський театрвитоки римського театру.
витоки римського театру і драми походять, як і в греції, до обрядовим ігор, багатим карнавальними елементами. такий, наприклад, свято сатурналій-на честь італійського божества сатурна. особливістю цього свята було "перевертання" звичних суспільних відносин: панове на час ставали "рабами", а раби-"панами".
одним із витоків римського театру і драми були сільські свята збору врожаю. ще у віддалені часи, коли рим являв собою невелику громаду лациума, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченням жнив. на цих святах виспівували веселі грубуваті пісні-фесценніни. як і в греції, зазвичай зазвичай виступали у цьому два полухория, які обмінювалися жартами часом уїдливого змісту. зародившись ще при родовому ладі, фесценніни существалі і в наступні століття, і в них, за свідченням горація, знаходила відображення соціальна боротьба між плебеями і патриціями.
у ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа: макк, буккон, папп і доссен. твердого тексту ателлани не мали, тому при їх виконанні відкривався широкий простір для імпровізації.
до народної драмі піднімається і мім. як і в греції, мім відтворював сценки з народного побуту, а іноді пародіював міфи, виводячи в блазнівському вигляді богів і героїв.
17 Фев
2010
«Давняя сказка» – очень интересное сочинение. Оно настолько простое по форме, что кажется простым для понимания. На самом деле, я бы не поднимал этой темы, если бы неполное, невнимательное чтение этого произведения не было таким распространенным. К сожалению, много таких, кто не вдумывается в содержание прочитанного. Поэтому мое сочинение будет состоять из двух частей. Соответственно, из давней сказки о «Давней сказке» и из правды, субъективной, конечно, о той же самой «Давней сказке» .
Давняя сказка. Поэма Леси Украинки построена в форме сказки, она является сказкой по форме и по смыслу. Фактически, это сказочный сюжет, созданный для того, чтобы развлечь читателя, так как образы Поэта и рыцаря Бертольдо очень интересные, а в самом тексте много точных фраз, скрытых острот и шуток. То, что сочинение следует воспринимать сугубо как сказку, такую себе литературную игрушку, свидетельствует композиция: части схожие между собой, а в целом очень похожи на фольклорное сочинение с определенными повторами, аллегориями, обыгрыванием одной идеи. Т. е. это удачная попытка фольклорной стилизации, остроумная, интересная, развлекательная. Немного устаревшая по форме, но все-таки и до сих пор интересная читателю.
На самом деле, предыдущий абзац – это не просто «доказательство от противного» , ведь много таких, кто действительно воспринимает это сочинение именно так. Даже простейшие по форме произведения иногда следует расшифровывать, интерпретировать, а внешняя простота является верным признаком глубокого содержания, так же, как внешняя ироничность часто является признаком внутренней надрывной серьезности. Это уже правда.
Затем, моя правда о «Давней сказке» . Стиль этого произведения более чем серьезный. Так как за конфликтом Поэта и Бертольдо станет не просто конфликт «власти» и «свободы слова» , но и конфликт материальных ценностей с духовными. А это уже, извините, не шутки. На самом деле, если немножко абстрагироваться от поверхностного восприятия и не спускаться в глубины, это большой конфликт мировоззрений. Поэт утверждает, что имеет настоящие неоценимые богатства, так как его думы-волшебницы могут достать ему все, что только захочется. Поэт чувствует себя свободным, ведь ему доступен мир творчества, мир Слова, мир духовности, вместе с тем он не связан с земным, материальным, приземленным. На все это Бертольдо отвечает: «С удовольствием поменял бы химерический мир фантазии на реальный замок или имение» . Кроме конфликта персонажей, это, повторяюсь, конфликт мировоззрений. С этой точки зрения актуальность времен Леси Украинки не надо отдельно доказывать. Можно, не выходя из дома, припомнить своих знакомых, – и большинство из них легко разделится на приверженцев Бертольдо или Поэта. Фактически «Давняя сказка» не является сказкой даже не только потому, что ее персонажи, так или иначе существовали, а и потому, что эти персонажи существуют и сегодня.