У всі часи відбувалась вічна боротьба добра та зла. У творі "Місце для дракона" все перевертається верх дном. Дракон Грицько - не хижак, а добре створіння, що поїдає травичку та пише вірші. Хижаком постає князь, який хоче знищити дракона, адже такі традиції. Князь розпочинає підступну гру і, врешті-решт, йому вдається чужими руками знищити дракона.
Та чи принесло вбивство урочистість доброти чи зміни у державі? Звичайно, ні. Позитивний персонаж гине, інші люди втрачають друга. Проте ми усвідомлюємо, що кожне життя є вартісним. Життя дракона внесло світло, залишило прекрасний слід на землі. І лише від нас, сучасників, буде залежати те, яким шляхом ми підемо далі - шляхом світла чи темряви.
Людське серце неодмінно запам'ятовує тепло, яке відчуло від доброзичливих і душевних людей. Саме тому, коли темнішає настрій, у стукоті мого серця відгукуються мудрі слова бабусі, в яких я чую цінні поради, розумні підказки та незамінну втіху. Ще з дитинства мене полонило захоплення від своєї бабусі, і я певен, це та людина, яка гідна розповіді про себе.
Моя бабуся - це щедра й привітна людина, яка ділиться світлом своєї посмішки за ґречну подяку, яка не тільки словами, але й діями навчить молодших людей честі та ввічливість. У її руках ніби розквітає мудрість народу, коли вона дбайливо вишиває традиційний рушник, аби прикрасити ним стіл на почесні свята. Її старанні пальчики в такі особливі дні дарують усій родині насолоду від куштування справжніх кулінарних витворів мистецтва, а найзвичайнісінький день вона спроможна насичити мить радістю своїми міцними обіймами. Іноді в її очах я бачу втому через безперервну працю, але я точно знаю: ця праця - склад її нелегкого життєвого шляху, заради якого вона знайшла в собі сили та завзятість задля виховання моєї матері, свого онука та збереження сімейних цінностей. Що може бути важливішим?
Я з гордістю кажу, що надзвичайно пишаюсь своїми рідними, плекаю та люблю найщирішу бабусю! Ця людина - вартий взірець і славний надихач для мене.
У всі часи відбувалась вічна боротьба добра та зла. У творі "Місце для дракона" все перевертається верх дном. Дракон Грицько - не хижак, а добре створіння, що поїдає травичку та пише вірші. Хижаком постає князь, який хоче знищити дракона, адже такі традиції. Князь розпочинає підступну гру і, врешті-решт, йому вдається чужими руками знищити дракона.
Та чи принесло вбивство урочистість доброти чи зміни у державі? Звичайно, ні. Позитивний персонаж гине, інші люди втрачають друга. Проте ми усвідомлюємо, що кожне життя є вартісним. Життя дракона внесло світло, залишило прекрасний слід на землі. І лише від нас, сучасників, буде залежати те, яким шляхом ми підемо далі - шляхом світла чи темряви.
Объяснение:
Людське серце неодмінно запам'ятовує тепло, яке відчуло від доброзичливих і душевних людей. Саме тому, коли темнішає настрій, у стукоті мого серця відгукуються мудрі слова бабусі, в яких я чую цінні поради, розумні підказки та незамінну втіху. Ще з дитинства мене полонило захоплення від своєї бабусі, і я певен, це та людина, яка гідна розповіді про себе.
Моя бабуся - це щедра й привітна людина, яка ділиться світлом своєї посмішки за ґречну подяку, яка не тільки словами, але й діями навчить молодших людей честі та ввічливість. У її руках ніби розквітає мудрість народу, коли вона дбайливо вишиває традиційний рушник, аби прикрасити ним стіл на почесні свята. Її старанні пальчики в такі особливі дні дарують усій родині насолоду від куштування справжніх кулінарних витворів мистецтва, а найзвичайнісінький день вона спроможна насичити мить радістю своїми міцними обіймами. Іноді в її очах я бачу втому через безперервну працю, але я точно знаю: ця праця - склад її нелегкого життєвого шляху, заради якого вона знайшла в собі сили та завзятість задля виховання моєї матері, свого онука та збереження сімейних цінностей. Що може бути важливішим?
Я з гордістю кажу, що надзвичайно пишаюсь своїми рідними, плекаю та люблю найщирішу бабусю! Ця людина - вартий взірець і славний надихач для мене.