Книга – одне з найбільших див, джерело знань для школяра, студента, кожної людини Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє. Любов до книги починається з дитинства і продовжується все життя. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить, хто багато читає, той багато знає. Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. . Книга-це єдиний вчитель, з яким ми не розлучаємося все життя.
Історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 р." Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші "Три літа", а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України "Богдан Хмельницький". Куліш писав текст ,водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. "Я вже в другий раз читаю "Чорну раду" Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал",— писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.
Відомо, що джерелом "Чорної ради", як і низки віршів "Три літа", як і монографії "Богдан Хмельницький", є козацькі літописи XVII—
XVIII століть. Зокрема Кулішів роман на одній із найвидатніших історико-літературних пам'яток і водночас найдостовірніших історичних джерел XVII століття — на "Літописі Самовидця", про що й сам Куліш признається в епілозі.
В основу роману також покладено козацький літопис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв романа — полковника Івана Шрама — був реальний історичний персонаж полковник Іван Попович.
Звернення Куліша до історії рідного народу не випадкове.
Ідеї національного відродження, народності і демократизму, що панували в середовищі патріотично настроєної української громадськості, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття на історичну тему переважали твори поетичного жанру. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.
Книга – одне з найбільших див, джерело знань для школяра, студента, кожної людини Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Любов до книги починається з дитинства і продовжується все життя. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить, хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. . Книга-це єдиний вчитель, з яким ми не розлучаємося все життя.
Відповідь:
Найшла дещо, думаю до тобі :)
Історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 р." Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші "Три літа", а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України "Богдан Хмельницький". Куліш писав текст ,водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. "Я вже в другий раз читаю "Чорну раду" Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал",— писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.
Відомо, що джерелом "Чорної ради", як і низки віршів "Три літа", як і монографії "Богдан Хмельницький", є козацькі літописи XVII—
XVIII століть. Зокрема Кулішів роман на одній із найвидатніших історико-літературних пам'яток і водночас найдостовірніших історичних джерел XVII століття — на "Літописі Самовидця", про що й сам Куліш признається в епілозі.
В основу роману також покладено козацький літопис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв романа — полковника Івана Шрама — був реальний історичний персонаж полковник Іван Попович.
Звернення Куліша до історії рідного народу не випадкове.
Ідеї національного відродження, народності і демократизму, що панували в середовищі патріотично настроєної української громадськості, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття на історичну тему переважали твори поетичного жанру. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.