Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» 1. Прийом невідповідності - один із основних прийомів, що використовує автор. В основі цього прийому покладена невідповідність між формою і змістом, між зовнішнім виявом переживання і його суттю. 2. Прийом «сміх крізь сльози» допомагає краще розкрити саме ті негативні риси характеру людей, які має висміювати комедія. 3. Сатиричне загострення. 4. Використання можливостей мови. За до можливості мови Карпенко-Карий індивідуалізує мову персонажів п'єси, чим досягає сатиричного її звучання.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.
1. Прийом невідповідності - один із основних прийомів, що використовує автор. В основі цього прийому покладена невідповідність між формою і змістом, між зовнішнім виявом переживання і його суттю.
2. Прийом «сміх крізь сльози» допомагає краще розкрити саме ті негативні риси характеру людей, які має висміювати комедія.
3. Сатиричне загострення.
4. Використання можливостей мови. За до можливості мови Карпенко-Карий індивідуалізує мову персонажів п'єси, чим досягає сатиричного її звучання.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.