І. Франко – автор багатьох чудових, оригінальних поем – передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий “Мойсей”.
Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема “Мойсей” у певному розумінні – його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: “Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю”, – писав він.
Фабула поеми – це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів свій народ до мети як через підбурювання народу ватажками Датаном та Авіроном, так і через власний сумнів у здійсненні свого задуму та волі Божої. Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга – за Датаном і Авіроном) гине в “громадянській війні”, тому що тривалою неволею витравлено в цих людях “святий вогонь волелюбності”. Їсти, спати, одружуватися, народжувати – ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед ворогом. Звісно, такий народ – не народ, а темна маса, якій голос Божого веління не потрібен.
Як бачимо, поема “Мойсей” актуальна і сьогодні. А наступні покоління напевно черпатимуть з цього твору розв’язання багатьох проблем людини: її взаємин з оточенням, із Богом, та й із самим собою
«Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!..»
«Дивись, як люде, так і ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засідателя; одежа – перве діло»
«Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!»
«Бог дасть, дочку пристрою, тоді зажи-ву настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать»
«Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими»
«Сказано у бумазі, що не так хвамилія стоїть: у нових бумагах – Боруля, а у старих – Беруля!..»
«Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».
«Напам’ять заучую. Мені Антон Спи-ридоновнч совітують виучувать бумаги напам’ять. Він тоже виучував, а тепер столоначальником по уголовній часті»
«Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадуть, женю-ся на багатій»
«І в дворянстві одказали, і земський суд скасували, і я остався за штатом»
І. Франко – автор багатьох чудових, оригінальних поем – передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий “Мойсей”.
Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема “Мойсей” у певному розумінні – його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: “Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю”, – писав він.
Фабула поеми – це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів свій народ до мети як через підбурювання народу ватажками Датаном та Авіроном, так і через власний сумнів у здійсненні свого задуму та волі Божої. Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга – за Датаном і Авіроном) гине в “громадянській війні”, тому що тривалою неволею витравлено в цих людях “святий вогонь волелюбності”. Їсти, спати, одружуватися, народжувати – ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед ворогом. Звісно, такий народ – не народ, а темна маса, якій голос Божого веління не потрібен.
Як бачимо, поема “Мойсей” актуальна і сьогодні. А наступні покоління напевно черпатимуть з цього твору розв’язання багатьох проблем людини: її взаємин з оточенням, із Богом, та й із самим собою
Відповідь:
Пояснення:
«Я – не бидло і син мій – не теля!»
«Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!..»
«Дивись, як люде, так і ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засідателя; одежа – перве діло»
«Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!»
«Бог дасть, дочку пристрою, тоді зажи-ву настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать»
«Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими»
«Сказано у бумазі, що не так хвамилія стоїть: у нових бумагах – Боруля, а у старих – Беруля!..»
«Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».
«Напам’ять заучую. Мені Антон Спи-ридоновнч совітують виучувать бумаги напам’ять. Він тоже виучував, а тепер столоначальником по уголовній часті»
«Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадуть, женю-ся на багатій»
«І в дворянстві одказали, і земський суд скасували, і я остався за штатом»