Злочин і кара» - один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина - опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі - «дійова особа».
Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. На думку Порфирія Петровича, «середовище» для злочину має велике значення. Раскольников, який живе в такому середовищі, переконується, що люди діляться на «звичайних» і «незвичайних».
«Звичайні - це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе». «Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через «інші перепони». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников це не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.
Раскольников довго розмірковує, на який бруд спроможне його серЦе. Він відкидає погані думки, думає, що це від недоїдання. А після прогулянок брудними вулицями, «відвідування пивної» і випадково підслуханої розмови, яка збігається з його думками, він став готуватись до злочину. Раскольников хотів довести собі й іншим, що він «не тварь тремтяча», а природжений володар долі. Раскольников скоїв злочин.
Упродовж роману герой веде боротьбу із самим собою. Він мучиться, чи правильно вчинив? Після злочину тяжко захворів. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова. Нарешті він зрозумів, що скоїв убивство, щоб дізнатися: «Вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу? Тварь ли я дрожашая или право имею…»
Після всіх страждань Раскольников іде на сповідь до Соні. Він прийшов до матері, цілував їй ноги. Попрохав вибачення у Дуні. Останні слова Раскольникова: «Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь… Я не осрамлю вас», - запевняють нас в тому, що він стане чудовою людиною.
В інтерв'ю ВВС Україна письменниця розповіла, як у неї виникла ідея написати дитячу книжку про Радянський Союз, як писати для дітей цікаво, а також про те, яких творів бракує українським підліткам. ВВС Україна: Розкажіть, у кількох реченнях, про що ваша книга? Зірка Мензатюк: Якщо коротко, то це книжка про те, яким був Радянський Союз і чому він розпався, про перші синьо-жовті значки, перші мітинги й інші паростки української незалежності, а ще – про тодішніх підлітків з їхніми проблемами, що не надто відрізняються від підлітків сучасних. ВВС Україна: Що вас спонукало до її написання? Зірка Мензатюк: Тема, як то кажуть, носилася в повітрі. У всіх нас на очах Україна пережила настільки яскраві, значущі події, що розповіді про них негайно потрапили в шкільні підручники.
Злочин і кара» - один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина - опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі - «дійова особа».
Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. На думку Порфирія Петровича, «середовище» для злочину має велике значення. Раскольников, який живе в такому середовищі, переконується, що люди діляться на «звичайних» і «незвичайних».
«Звичайні - це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе». «Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через «інші перепони». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников це не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.
Раскольников довго розмірковує, на який бруд спроможне його серЦе. Він відкидає погані думки, думає, що це від недоїдання. А після прогулянок брудними вулицями, «відвідування пивної» і випадково підслуханої розмови, яка збігається з його думками, він став готуватись до злочину. Раскольников хотів довести собі й іншим, що він «не тварь тремтяча», а природжений володар долі. Раскольников скоїв злочин.
Упродовж роману герой веде боротьбу із самим собою. Він мучиться, чи правильно вчинив? Після злочину тяжко захворів. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова. Нарешті він зрозумів, що скоїв убивство, щоб дізнатися: «Вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу? Тварь ли я дрожашая или право имею…»
Після всіх страждань Раскольников іде на сповідь до Соні. Він прийшов до матері, цілував їй ноги. Попрохав вибачення у Дуні. Останні слова Раскольникова: «Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь… Я не осрамлю вас», - запевняють нас в тому, що він стане чудовою людиною.
ВВС Україна: Розкажіть, у кількох реченнях, про що ваша книга?
Зірка Мензатюк: Якщо коротко, то це книжка про те, яким був Радянський Союз і чому він розпався, про перші синьо-жовті значки, перші мітинги й інші паростки української незалежності, а ще – про тодішніх підлітків з їхніми проблемами, що не надто відрізняються від підлітків сучасних.
ВВС Україна: Що вас спонукало до її написання?
Зірка Мензатюк: Тема, як то кажуть, носилася в повітрі. У всіх нас на очах Україна пережила настільки яскраві, значущі події, що розповіді про них негайно потрапили в шкільні підручники.