Цінності Мартина Борул

Квітучий яблуневий сад (опис)Колір яблуні! Колір ніжності весен їй, колір радості весняної, колір весен їй мрії. Іду по стежці, що змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квітучий яблуневий сад. От він коштує, щасливий, богатый, розкішний! І легка прохолодь овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси квітів. Блакитне прозоре небо… Сад весь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони несуть із собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектарПраворуч, на повороті до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жінку в білій накидці, що махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, посипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюстківЦя довга алея веде мене до самого серця саду – у саму гущавину молодих квітучих яблунь. І отут уже губишся, що же з них прекрасніше? Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, начебто розуміючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: і звуки, і фарби, і заходиЗ вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається із мною щоранку. Весь, весь білий! Після темної, непогожої осені й холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе

Настав новий день.Мати розбудила Олеся до школи.Коли Олесь сів снідати,мати запитала:
-Олесю,мені сказала Матильда Петрівна,що ти на уроці не малював горщик.Чому?
-Мамо,я хотів малювати дятла.
-Синку,в школі потрібно виконувати  те,що тобі вчитель говорить,а потім малюй, що тобі заманеться.
Олесь мовчки поснідав і пішов до школи.На перерві він підійшов до вчительки і протягнув аркуш паперу.
-Що це,Олесю?-запитала Матьльда Петрівна.
-Горшечок.-тихо відповів Олесь.
Вчителька посміхнулася і виправила погану оцінку.