Завдання або неповне або не зовсім для мене зрозуміле. Але..
Коли Тугар Вовк потрапив у полон під час битви на річці Калка, то у нього був вибір: або смерть чи життя в неволі або зрада, і він "зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, уложений руськими князями"
На громадській раді, коли Митько Вояка хотів свідчити про нього, у Тугара Вовка був вибір: заперечувати звинувачення або признатися в тому, що він дійсно зрадив і покаятись або змусити навіки замовчати Митька. І Тугар вбив Митька на очах у всієї громади
Максим, щоб задурити монголів і дати час розлитися річці, розказав Тугару про потаємний хід з кітловини. І знову у Тугара був вибір : розказувати монголам про такий хід чи дозволити тухольцям знищити усіх монголів у пастці. Тугар Вовк розказав монголам про потаємний хід.
Бурунда у передсмертні хвилини свого життя "із страшенною силою замахнувся, щоб сокирою розлупати Максимову голову". І в цей момент у Тугара був вибір: врятувати життя Максимові чи дивитися на його смерть. І він зробив свій вибір: "Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад Максимовою головою, грізна, вбійча рука Бурунди враз із топором, відтята одним замахом від рамені, впала, оббризкана кров'ю, мов сухе поліно, в воду".
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
Відповідь:
Завдання або неповне або не зовсім для мене зрозуміле. Але..
Коли Тугар Вовк потрапив у полон під час битви на річці Калка, то у нього був вибір: або смерть чи життя в неволі або зрада, і він "зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, уложений руськими князями"
На громадській раді, коли Митько Вояка хотів свідчити про нього, у Тугара Вовка був вибір: заперечувати звинувачення або признатися в тому, що він дійсно зрадив і покаятись або змусити навіки замовчати Митька. І Тугар вбив Митька на очах у всієї громади
Максим, щоб задурити монголів і дати час розлитися річці, розказав Тугару про потаємний хід з кітловини. І знову у Тугара був вибір : розказувати монголам про такий хід чи дозволити тухольцям знищити усіх монголів у пастці. Тугар Вовк розказав монголам про потаємний хід.
Бурунда у передсмертні хвилини свого життя "із страшенною силою замахнувся, щоб сокирою розлупати Максимову голову". І в цей момент у Тугара був вибір: врятувати життя Максимові чи дивитися на його смерть. І він зробив свій вибір: "Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад Максимовою головою, грізна, вбійча рука Бурунди враз із топором, відтята одним замахом від рамені, впала, оббризкана кров'ю, мов сухе поліно, в воду".
Пояснення:
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.