Асоціативний етюд на основі твору мріє не зрадь

Повість починається з епізоду, який спонукає до роздумів, непевності протягом усього читання. потім дія повертає у часі назад, описується кожний з чотирьох героїв повісті окремо від інших – і у взаємодії. сюжетні лінії “шпага славка беркути”: життя кожного з чотирьох підлітків. дружба-протистояння славка і юлька. любовний трикутник юлько – лілі – славко часопростір: львів; зима проблематика “шпага славка беркути” формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. самореалізація дитини. стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та і як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і на реалії тієї чи іншої епохи. ніна бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? на жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті. автор: j. g. (джей джи) у рубриці: укр. літ. схожі статті “ритуал” дяченко характеристика героїв “хазяїн” аналіз твору «як я люблю оці години праці» аналіз образ ольшанського свіччине весілля коментарі: 2 роки ago starfire знайомство з головними героями – це не зав’язка, а експозиція. зав’язка – це вступ героя у конфлікт. а конфлікт – протистояння юлька і славка. це – сюжетна лінія. відносно цього конфлікту життя і навчання підлітків є розширеною експозицією. не слід забувати, що маємо справу з психологічною повістю, де передумови, причини і внутрішнє обґрунтування вчинків герїв мають куди більше значення ніж сам опис конфлікту. любовний трикутник – це зав’язка (герої вступають у приховане протистояння), двобій – це розвиток дії (протистояння посилюється, напруга росте), помста юлька – розвиток дії (напруга зростає), підготовка до суду – розвиток дії (напруга ще більше зростає), суд – кульмінація (момент найвищої напруги, невідомість), виправдання славка і байдужість юлька – розв’язка (напруга падає, конфлікт частково вирішується), з’ясування вини юлька і ставлення до цього лілі – розв’язка (основний конфлікт вирішено)джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Князь Игорь образ Игоря Образ Святослава Святослав III Всеволодович, великий князь киевский (ок. 1125—27.07.1194)— сын князя киевского Всеволода Ольговича, внук Олега Святославича (Гориславича) ; был киевским князем во время событий, описанных в «Слове» . В «Слове» С. — носитель основной идеи, идеи объединения Руси под началом самого мудрого и авторитетного .князя для обороны от агрессии врагов, для сохранения независимости родины в целом и каждого княжества в отдельности. С. показан не только как государственный муж и полководец, но и как человек. Весной 1185г. он был подвергнут труднейшему испытанию. Его племянники, князья Игорь и Всеволод, бросили дерзкий вызов объединительной политике С. , тайно отправившись в поход против половцев. Сокрушительный разгром Игоревых полков и последовавшее за ним опустошительное нашествие на Русь половецких ханов Кончака и Гзака легли позором не только на князей — виновников разгрома, но и на «серебряные седины» умудренного жизнью С. , старейшины рода Ольговичей, к которому принадлежали также князья Игорь и Всеволод. Поражение их войска и пленение их самих ликвидировали все положительные результаты (как военно-политические, так и морально-психологические) победоносного объединительного похода против половцев весной 1184г. , который возглавлял С. Кроме того, были сведены на нет и благоприятные мифологические результаты, которым русичи придавали огромное значение: притихший, «усыпленный» разгромом и пленением хана Кобяка злой дух коварства и обмана Лжа снова усилился и принялся за свою разрушительную работу. С. , оценивая негативные последствия Игорева разгрома, на первое место ставит ослабление единства власти на Руси, угрожающее ее независимости. Эта же забота-проблема поставлена Автором в центр вещего сна, который видит С. в своем «златоверхом» тереме. Обдумывая причины опасной военной политики князей Игоря и Всеволода, С. находит их в родовой традиции Ольговичей и в жестокосердном, дерзко-непокорном характере обоих братьев. Трезво глядя на славолюбие князей как -на свойство, присущее всем и каждому, С. в то же время упрекает своих племянников за безрассудную чрезмерность их страсти к славе, проявившуюся в стремлении завоевать лишь себе всю славу, «и и будущую» . Мудрость С. ярко проявилась в том, что он, оценивая князей Игоря и Всеволода, не впадает в односторонность, видит не только их недостатки, но и их достоинства (храбрость, крепкую волю) . Сравнивая оценку Игорева похода С. с оценкой самого Автора, мы видим, что при всей мудрости киевского князя для него характерно аристократически равнодушное отношение к простым людям (князь не замечает гибели воинов) , в то время как Автор сострадает прежде всего народной беде, а потом уж и княжеской. Это различие между Автором и С. должно удержать исследователя от утверждения, будто образ этого князя был задуман как образ идеального героя.