Спочатку, коли тільки лиш дочитаєш твір, здається, що Дон Кіхот бідний безумець, що потонув у вирі власних мрій. Чоловік в 50 років раптово втрачає глузд і вирішує, що він ніхто інший, як лицар! Звучить абсурдно, але роман Мігеля де Сервантеса показує нам саме цю картину. Хоча може тут все значно глибше?
Дон Кіхот – збіднілий ідальго, який, начитавшись лицарських романів, схибнувся і став думати, що він і є лицар і віднині мусить здійснювати славні подвиги в ім’я своєї дами серця – Дульсінеї Тобоської. Дон Кіхот покинув реальний світ і занурився у світ власних фантазій. Чому він це зробив? Звичайно ж тому, що його не влаштовувало його власне життя. Проміняти бідну реальність на багату уяву – хіба в наш час не можна зустріти чимало таких прикладів? А Дон Кіхот, можливо, був одним з перших, хто наважився на таку “сміливість”. Тим не менш, він хотів робити добро іншим людям, а не тільки собі. І дарма, що часом це виглядало смішно і безглуздо, головне – його світлі помисли. Тож постає питанням чи справді Дон Кіхот безумець чи він просто мрійник, якого не задовольняли реалії його життя? Я думаю, що другий варіант і є відповіддю на запитання.
Чи є в сучасному світі такі самі Дон Кіхоти? Звичайно є. Сучасний світ дуже багатогранний. Часто він може видатись дуже складним і тому людині легше поселитися в своєму вигаданому світі, ніж жити в реальному. Боротися за добро здається дуже важкою справою, тому краще звершувати ці справи в своєму маленькому світі, де все видається набагато легшим і простішим. Мрійники Дон Кіхоти живуть на всіх континентах і є різними за віком: підлітки, дорослі і навіть люди похилого віку. Так легше, так краще, так простіше. Але чи не краще наважитись жити в реальному світі? Скинути з себе полуду донкіхотства і робити щось хороше для себе і своїх ближніх тут і зараз, а не лише в своїх фантазіях? Я вважаю, що реальність краще, ніж будь-які мрії. А людям-Дон Кіхотам я можу лише дати пораду – насмільтесь покинути свій фантастичний притулок і ви побачите наскільки прекрасне реальне життя!
8. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони: а) були з одного повіту;
9. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах? б) сяяння трьох вогників;
10. Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку? в) майстрували пліт;
11. Чому Остап і Соломія не переправилися на той берег річки разом з іншими втікачами? Б) На втікачів напала сторожа, й Остап із Соломією не встигли сісти в човен.
12. Який епізод є розв'язкою твору? Б) загибель Соломії
Пояснення:
цитати для відповідді
1. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів.
2. ".. за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...
3. "Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину"
4. пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! Він мені людей баламутить..
5. Ходім до ставка, посидимо під вербами.
6. Стара циганка взяла Остапа під свою опіку.
7. "Раптом здалека, з берега річки, почувся кінський тупіт. Усі насторожились. — Гаси вогонь ..."
8. " Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько. Се їх з'єднало"
9. "Ураз — що се? Сон сниться чи чудо діється? Далеко за річкою блиснуло щось, немов із неба вогонь упав на землю і спалахнув, як свічка. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь. Три вогні горіли, як свічки в церкві,— і не можна було розібрати, чи воно на землі, чи на небі діється"
10. "Соломії дуже сподобався мельників план. Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт. При світлі воскової свічки, що вони роздобули в млині, вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон.."
11. А човни тим часом тікали. Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі. — Стій! — неслось із берега,— будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря.
12. із можливих варіантів: Остап не загинув (варіант А), Остап і Соломія не одружилися (варіант В), розповідь старого Остапа про його важке життя є ЕПІЛОГОМ, а не розв"язкою, тому залишається варіант Б) загибель Соломії
Спочатку, коли тільки лиш дочитаєш твір, здається, що Дон Кіхот бідний безумець, що потонув у вирі власних мрій. Чоловік в 50 років раптово втрачає глузд і вирішує, що він ніхто інший, як лицар! Звучить абсурдно, але роман Мігеля де Сервантеса показує нам саме цю картину. Хоча може тут все значно глибше?
Дон Кіхот – збіднілий ідальго, який, начитавшись лицарських романів, схибнувся і став думати, що він і є лицар і віднині мусить здійснювати славні подвиги в ім’я своєї дами серця – Дульсінеї Тобоської. Дон Кіхот покинув реальний світ і занурився у світ власних фантазій. Чому він це зробив? Звичайно ж тому, що його не влаштовувало його власне життя. Проміняти бідну реальність на багату уяву – хіба в наш час не можна зустріти чимало таких прикладів? А Дон Кіхот, можливо, був одним з перших, хто наважився на таку “сміливість”. Тим не менш, він хотів робити добро іншим людям, а не тільки собі. І дарма, що часом це виглядало смішно і безглуздо, головне – його світлі помисли. Тож постає питанням чи справді Дон Кіхот безумець чи він просто мрійник, якого не задовольняли реалії його життя? Я думаю, що другий варіант і є відповіддю на запитання.
Чи є в сучасному світі такі самі Дон Кіхоти? Звичайно є. Сучасний світ дуже багатогранний. Часто він може видатись дуже складним і тому людині легше поселитися в своєму вигаданому світі, ніж жити в реальному. Боротися за добро здається дуже важкою справою, тому краще звершувати ці справи в своєму маленькому світі, де все видається набагато легшим і простішим. Мрійники Дон Кіхоти живуть на всіх континентах і є різними за віком: підлітки, дорослі і навіть люди похилого віку. Так легше, так краще, так простіше. Але чи не краще наважитись жити в реальному світі? Скинути з себе полуду донкіхотства і робити щось хороше для себе і своїх ближніх тут і зараз, а не лише в своїх фантазіях? Я вважаю, що реальність краще, ніж будь-які мрії. А людям-Дон Кіхотам я можу лише дати пораду – насмільтесь покинути свій фантастичний притулок і ви побачите наскільки прекрасне реальне життя!
Відповідь:
1-Б, 2-Б, 3-Г, 4-Г, 5-В, 6-А, 7-В, 8-А, 9-Б, 10-В, 11-Б, 12-Б
1. З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу: б) туром;
2. Народ намагався боротися з панами якщо не зброєю, то: б) кіллями
3. Чого НЕ робилося панами з тими холопами, яких було спіймано за їх втечу? г) вішано на центральній площі.
4. Як незадоволений пан за поведінку і прагнення Остапа до волі, називав кріпака: г) гайдамакою.
5. Де відбувалося розтавання Остапа з коханою? в) під вербами біля ставка;
6. У кого оселилися Остап і Соломія після переправи чере річку?
А) у циган
7. Чому втікачі, переховуючись, раптом погасили вогнище? в) почули кінський тупіт;
8. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони: а) були з одного повіту;
9. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах? б) сяяння трьох вогників;
10. Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку? в) майстрували пліт;
11. Чому Остап і Соломія не переправилися на той берег річки разом з іншими втікачами? Б) На втікачів напала сторожа, й Остап із Соломією не встигли сісти в човен.
12. Який епізод є розв'язкою твору? Б) загибель Соломії
Пояснення:
цитати для відповідді
1. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів.
2. ".. за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...
3. "Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину"
4. пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! Він мені людей баламутить..
5. Ходім до ставка, посидимо під вербами.
6. Стара циганка взяла Остапа під свою опіку.
7. "Раптом здалека, з берега річки, почувся кінський тупіт. Усі насторожились. — Гаси вогонь ..."
8. " Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько. Се їх з'єднало"
9. "Ураз — що се? Сон сниться чи чудо діється? Далеко за річкою блиснуло щось, немов із неба вогонь упав на землю і спалахнув, як свічка. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь. Три вогні горіли, як свічки в церкві,— і не можна було розібрати, чи воно на землі, чи на небі діється"
10. "Соломії дуже сподобався мельників план. Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт. При світлі воскової свічки, що вони роздобули в млині, вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон.."
11. А човни тим часом тікали. Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі. — Стій! — неслось із берега,— будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря.
12. із можливих варіантів: Остап не загинув (варіант А), Остап і Соломія не одружилися (варіант В), розповідь старого Остапа про його важке життя є ЕПІЛОГОМ, а не розв"язкою, тому залишається варіант Б) загибель Соломії