• Аналізуємо художній твір 1. Якою змальовує русалку П. Гулак-Артемовський? Що вона символізує?
2. До чого фантастична істота закликає рибалку?
3. Чим завершується балада? Якого символічного значення набуває фінал балади?
4. Які почуття викликав у вас твір? Чи змінювалися вони протягом читання балади?
Відповідь:
всі художні засоби не обіцяю, але пару знайдемо ))
епітети: небо високе-високе, синє та холодне, хмари аж сині, кошлаті, зеленяві блискавки, буйний та брудний потік, смішні, мокрі голови, дощ теплий, ніжні, випещені ніжки, сніг жовтий і брудний, хлопчик делікатний, вихований, річка чудна, сіра, покопирсана, ряба,
метафори: Нитка ріже, пішла телеграма, попливла вгору біла вісточка, дощ січе, грім тріщить, потік біжить-біжить, крига йде, річка суне та тріщить, сонце виглядає
порівняння: "А змій... хилитається, хвостом злегка водить, наче плава", "Щоки теж ніби оловом налиті", "дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою"; "дощ, як душ у бані, так і обливає", "лід на річці такий, як намочений сахар".
персоніфікація: Змій кокетує і хитає головою, телеграма "... пручається, виривається, от трохи не крикне...", "Змій ...диркає ... та шарпається і не розуміє нічого..",
Пояснення:
Романтизм — художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. Український романтизм розвинувся в Україні пізніше, в 20-60-х рр. ХІХ ст. під впливом популярної творчості європейських письменників-романтиків таких як: Скотта, Байрона, Шеллі, Ґете, Пушкіна, Лєрмонтова та інших.
Романтизму властиві такі ознаками:
• незадоволення реальним життям людини;
• ідеалізація людських почуттів;
• увага до проблеми літературної мови;
• зв'язок із фольклором ;
• вираження настроїв наявністю символів, антитез, метафор,лексим.
• наявність народнопоетичних засобів для художньої виразності мови.
Є.Гребінка писав у повісті "Пиита", що поети - це "хворі" люди, які "подчинилися духу часу". А захоплення поетичною творчістю називає "недугом", "хворобою". Тим самим, описує образ поета-романтика: він "нервового характеру", "трішки дратівливий; він постійно розчарований; Бідний хворий вважає себе поетом, а мир - натовпом..." Автор указує на психологізм, емоційність романтичної особистості.
Протягом усього життя Є.Гребінка зберігає географічно-природну, фольклорно- міфологічну, історичну пам’ять про Україну.
Україну як об’єкт ліричних медитацій письменник визначає такими лексемами: "Україна", "Украйна", "рідна Украйна", "рідна сторона", "сторона рідна", "Родина".
Хоча поезія написана переважно російською мовою, але вона містить сильний український струмінь. Письменник сприяв "поставанню нації" та формуванню духа"українця".
Тяглість поетичного дискурсу в творчості Гребінки - показник романтизму.