Аналіз твору
І ось межа — я зупинюсь на ній.
Ось аркуш — я на нім поставлю крапку.
А те, що сталось, сталося не раптом...
Так довго йшла в пустелі я оцій!
В мені росла утома спроквола,
Свинцем важучим наливала душу.
Собі я говорила вкотре:
“Мушу!” —
Ось і дійшла. І ось-таки дійшла.
Десь чути близько тихий плеск води.
А хтось проціджує із усміхом зневаги:
“Дійти ріки й загинути від спраги —
Вона була вигадниця завжди...”
ответ:Завжди залишаються незабутні враження від кожної прочитаної книги. Мені подобається такий епічний жанр літератури як новела. Цікаво читати твір, у якому немає другорядних персонажів, коли можна дослідити психологію, душевний стан і причини вчинків тільки одного або двох героїв. Але найбільше в новелі мене, як і багатьох інших, приваблює напружений сюжет і несподіваний фінал. В цьому і краса цього порівняно невеликого за обсягом жанру літератури.
Таким твором є «Момент» Володимира Винниченка. Письменник знайомить читача і не знайомить одночасно з героями. У новелі перед нами постають двоє людей: жінка і чоловік, імен яких навіть не вказано, відомо лише прізвисько жінки – Муся. Та й сама героїня відповідаючи на питання як її звати, говорить: «Фу, казна-що!.. А ім’я – пошлість», тим самим даючи зрозуміти, що мало знати ім’я людини для того, щоб пізнати її. Найбільше в цій жінці вражає її сміливість, яка зазвичай притаманна «сильній статі». Вона готова застрелити себе з револьвера лиш би не попастись в руки стражникам.
Объяснение: