Важливу роль у творчості В. Свідзинського відіграє мотив пам'яті, що зазвичай поєднується з гострим емоційним переживанням непоправної втрати. Минуле в індивідуальній біографії частіше постає в узагальненому образі «щасливих днів» — на противагу безрадісному теперішньому й невизначеному майбутньому. Вірш «Прозорий місяць небо розтворив.» саме такий: картина зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про колишнє — безнадійно втрачене.
У спогадах ліричного героя виокремлюється мотив кохання — його «первісна затаєна любов». А «мляве серце» і «плач» загострюють загальне драматичне переживання змарнованих можливостей.
Поезія набуває філософічності — не в останню чергу завдяки залученню фольклорного образу «Дунай-ріки». Це поетичний символ, який у народній творчості може позначати умовний кордон: межу між батьківщиною і чужиною, світом живих і померлих тощо. А в поета образ Дунаю символізує межу між теперішнім і минулим — тими недосяжними «щасливими днями», до яких у спогадах лине душа ліричного героя.
У цій поезії втілено важливі риси творчості В. Свідзинського, а саме властиві їй художній міфологізм і фольклоризм. Митець не просто залучав до своїх текстів міфологічні й фольклорні образи, а й дуже тонко і майстерно їх переосмислював відповідно до власних творчих задумів.
Важливу роль у творчості В. Свідзинського відіграє мотив пам'яті, що зазвичай поєднується з гострим емоційним переживанням непоправної втрати. Минуле в індивідуальній біографії частіше постає в узагальненому образі «щасливих днів» — на противагу безрадісному теперішньому й невизначеному майбутньому. Вірш «Прозорий місяць небо розтворив.» саме такий: картина зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про колишнє — безнадійно втрачене.
У спогадах ліричного героя виокремлюється мотив кохання — його «первісна затаєна любов». А «мляве серце» і «плач» загострюють загальне драматичне переживання змарнованих можливостей.
Поезія набуває філософічності — не в останню чергу завдяки залученню фольклорного образу «Дунай-ріки». Це поетичний символ, який у народній творчості може позначати умовний кордон: межу між батьківщиною і чужиною, світом живих і померлих тощо. А в поета образ Дунаю символізує межу між теперішнім і минулим — тими недосяжними «щасливими днями», до яких у спогадах лине душа ліричного героя.
У цій поезії втілено важливі риси творчості В. Свідзинського, а саме властиві їй художній міфологізм і фольклоризм. Митець не просто залучав до своїх текстів міфологічні й фольклорні образи, а й дуже тонко і майстерно їх переосмислював відповідно до власних творчих задумів.
Объяснение:
Удачи!