9. Визначити художній засіб:
1. «Невигадана сила», «врочисте небо», «рухливий натовп» - …….
2. «Палити серце в хуртовині сніжній», « нести тягар таємниць» -…….
3. «О, краю мій» -…….
4. «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» -……..
5. «Зрослась небезпека…, як з тілом смертельника крила» -………..

1.) Що ви можете розповісти про свою діяльність?
2.) Через що залишились вірні справі, пройдячи крізь труднощі?
3.) Як ви вважаєте: Труднощі зміцнюють чи вбивають людину?
4.) Яким одним словом, ви б могли себе охарактеризувати?
5.) Що найбільше гнітить ваш розум?
6.) Чи наполегливість, бере гору над лінню?
7.) Що в основному ви передаєте нам в своїх картинах?
8.) Через що на вашу думку, людина деградує?
9.) Чи відігрє любов до рідної землі, домівки, природи ключову роль у становленні людини?
10.) Що б ви могли порекомендувати кожному, хто зараз нас читає, яку б пораду дали нашим читачам?

Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу — це пригод­ницька повість про видатну людину.

Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак (сценіч­не ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах.

На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.

«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за Міху Голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.