7.Кто является антиподом к образу Сомка в "Черной раде"?
8.Что натолкнуло П. Кулиша написать роман "Черная рада"?
9.О кого сказано: "Чужой смертью волю себе покупать не хочет ..."
10. Какой образ скрепляет все композиционные элементы романа "Черная рада"?
11. О ком сказано: "Не любил никаких ссор в" Черной раде "?
12. Как герой произносит слова: "Пропала уже, вижу, рыцарская честь на Украине! Положили мы ее с отцом Богданом в гроб! "

1.Одруження Анастасії. 2.Взяття її в полон. 3.Гарем султана. 4.Обрана в улюблениці султала та нове ім'я-Хюрем. 5.Суперечка між найпершою улюбленицею Сулеймана. 6.Образи Хюрем на візира. 7.Одруження сестри великого імператора. 8.Життя та багатодітність Хюрем дитина Ібрагіма. 9.Смерть паши та Хатідже 10.Викрадення султани. 11.Битва за майбутній престол синів султана. 12.Одруження дочки султани Міхрімах. 13.Суперечки за улюблениць синів Сулеймана Прекрасного. 14.Нова улюблениця імператора. 15.Смерть Хюрем. 16.Султана Міхрімах та її гарем. 17.смерть Імператора. 18.Обрання султаном Селіма ...и т.д.

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 р. в Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого "в колисці із лози, щоб вічним окаянним боржником його нести, страждати і любити..." Жилося родині Самійла Малишка важко: землі було дві десятини, а сім'я чималенька (одинадцять дітей), тож доводилося господареві і шевцювати, і на заробітки в Таврію ходити. Малий Андрій пособляв чим міг – то ходив заможнішим по господарству помагати, то грав на весіллях на гармонії, бо мав талант до музики. Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поета, Ївга, чудово співала (їй поет згодом присвятить вірш "Материнська"). Андрій Самійлович в "Автобіографії" (1959 р.) згадував, що її пісні врізалися в пам'ять на все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кінцівки. Не могло його серце миритися з трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює... І тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбито козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додомоньку. А трохи пізніше почав складати вірші...