З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на уроках укр. літ. Воно мені дуже сподобалося, бо це надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим – це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на уроках укр. літ. Воно мені дуже сподобалося, бо це надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим – це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.