У дитинстві Олег легко піддається чужому впливу й може швидко засвоїти погані звички, тож батькам треба стежити за колом друзів свого сина.
В Олега аналітичний склад розуму й схильність піддавати все аналізу, що буде проявлятися й у повсякденному житті. Властива Олегові зосередженість дає особливо позитивні результати в заняттях науками.
Олег важкий у спілкуванні, тому що він не завжди знаходить розуміння своїх поглядів і до того ж йому не завжди вдається тамувати в собі почуття деякої переваги над іншими людьми.
Ідеалом жінки для Олега є його мати, тому, вибираючи майбутню супутницю життя, прагне знайти в жінці риси характеру, властиві його матері. Якщо жінка не зможе зрозуміти цієї тонкості відносин з Олегом, тоді в сім'ї можливі часті сварки. Олег - вірний чоловік і у нього золоті руки. Він намагається надати до дружині у всіх домашніх справах. У стосунках з дітьми в Олега не вистачає теплоти й щирості, тому в його дітей часто важкий характер.
Поема складається з прологу та 8 розділів, що позначені римськими цифрами. Оповідь йде про дівчину Ганну (так її називають в поемі), що народила сина-байстрюка і яка підкинула свою дитину до будинку старого багатого подружжя (Трохима і Насті), у якого не було дітей. Згодом вона наймається на роботу до подружжя, щоб допомагати їм з дитиною. Вона любить і леліє свою дитину: «сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує», коли хлопчик підріс, він навіть став називати її «мамою». Проходять роки і її син, якого нарекли Марком, виріс. До того часу померла Настя. Трохим вирішує одружити сина і радиться про це із Ганною, що давно стала майже частиною родини. Ганна каже, що треба запитати про це у самого Марка. Марку знайшлась пара — молода і гарна дівчина Катерина. Трохим і Марко пропонують Ганні бути за матір на весіллі Марка. Ганна відмовляється, апелюючи тим, що вона проста наймичка, а на весіллі будуть багаті люди, «ще й з тебе сміятися будуть». Ганна їде до Києва, щоб та трохи підзаробити грошей. В однієї міщанки в Києві Ганна наймається носити воду. Маркові вона купує шапочку, «щоб голова не боліла», а невістці Катерині вона купує перстень. Так ще тричі (кожного року) вона їздить до Києва де підзаробляє для того щоб купити щось синові, невістці та своїм онукам. У третій раз Ганна повертається хворою з Києва, Марко тоді ще був у дорозі із чумаками (чумакував). Весь час, що хворіє Ганна, вона питає «чи ще не повернувся Марко?». Зрештою той повертається, але застає наймичку вже помираючою. Перед смертю Ганна зізнається синові: «Прости мене мій синочку! Я… я твоя мати». Від хвилювання Марко зомлів, а коли отямився, то Ганна «вже спала»
Риси характеру:
У дитинстві Олег легко піддається чужому впливу й може швидко засвоїти погані звички, тож батькам треба стежити за колом друзів свого сина.
В Олега аналітичний склад розуму й схильність піддавати все аналізу, що буде проявлятися й у повсякденному житті. Властива Олегові зосередженість дає особливо позитивні результати в заняттях науками.
Олег важкий у спілкуванні, тому що він не завжди знаходить розуміння своїх поглядів і до того ж йому не завжди вдається тамувати в собі почуття деякої переваги над іншими людьми.
Ідеалом жінки для Олега є його мати, тому, вибираючи майбутню супутницю життя, прагне знайти в жінці риси характеру, властиві його матері. Якщо жінка не зможе зрозуміти цієї тонкості відносин з Олегом, тоді в сім'ї можливі часті сварки. Олег - вірний чоловік і у нього золоті руки. Він намагається надати до дружині у всіх домашніх справах. У стосунках з дітьми в Олега не вистачає теплоти й щирості, тому в його дітей часто важкий характер.
Поема складається з прологу та 8 розділів, що позначені римськими цифрами. Оповідь йде про дівчину Ганну (так її називають в поемі), що народила сина-байстрюка і яка підкинула свою дитину до будинку старого багатого подружжя (Трохима і Насті), у якого не було дітей. Згодом вона наймається на роботу до подружжя, щоб допомагати їм з дитиною. Вона любить і леліє свою дитину: «сама не з'їсть і не доп'є, його нагодує», коли хлопчик підріс, він навіть став називати її «мамою». Проходять роки і її син, якого нарекли Марком, виріс. До того часу померла Настя. Трохим вирішує одружити сина і радиться про це із Ганною, що давно стала майже частиною родини. Ганна каже, що треба запитати про це у самого Марка. Марку знайшлась пара — молода і гарна дівчина Катерина. Трохим і Марко пропонують Ганні бути за матір на весіллі Марка. Ганна відмовляється, апелюючи тим, що вона проста наймичка, а на весіллі будуть багаті люди, «ще й з тебе сміятися будуть». Ганна їде до Києва, щоб та трохи підзаробити грошей. В однієї міщанки в Києві Ганна наймається носити воду. Маркові вона купує шапочку, «щоб голова не боліла», а невістці Катерині вона купує перстень. Так ще тричі (кожного року) вона їздить до Києва де підзаробляє для того щоб купити щось синові, невістці та своїм онукам. У третій раз Ганна повертається хворою з Києва, Марко тоді ще був у дорозі із чумаками (чумакував). Весь час, що хворіє Ганна, вона питає «чи ще не повернувся Марко?». Зрештою той повертається, але застає наймичку вже помираючою. Перед смертю Ганна зізнається синові: «Прости мене мій синочку! Я… я твоя мати». Від хвилювання Марко зомлів, а коли отямився, то Ганна «вже спала»