4. Як ви думаєте, чому Мавка не соромиться говорити, що вона невід’ємна частина
природи? Чи горда вона з цього, чому? (підтвердження цитатою з твору)
5. А Лукашева мати як ставиться до лісу? Що її тут лякає? Чому,на вашу думку
поетеса не дає імені Лукашевій матері?
6. З якою метою до лісу прийшла Килина? Чи розуміє вона красу лісового царства?
Чи знає вона щось про зілля, траву, чи виявилась знавцем лісового багатства?
7. Лукаш усвідомлює, якою безборонною є природа, аж тоді, коли Лісовик
перетворив його на вовкулаку. У даному контексті Лукаш скоріше всього –
звичайний вовк. Чому він виє? Як розуміти слова Лукаша «Тепер я мудрим став»?
8. Чому після пожежі Лукаш залишається з природою, у лісі?
9. Як ви розумієте посмертну зустріч Лукаша і Мавки? Про що вона свідчить?
10. Як ставиться Килина і мати Лукаша до дуба-велетня? Як вони зашкодили лісові й
озеру?
11. Чи пробував дядько Лев врятувати дуб навіть після смерті? Як саме? Як ви
ставитесь до того, що дерево зрубали з могили?
12. Чи заставила Мавка Лукаша усвідомити, що в лісі усе живе?
український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше.
головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи.
ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища.
можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників.
прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться:
та нехай мене, дівки-бранки,
марусі, попівни богуславки,
з неволі не викупає,
бо вже я потурчилась, побусурменилась
для розкоші турецької,
для лакомства нещасного!
ми не знаємо, що сталося з нею після втечі невільників. можливо, пан її за це жорстоко покарав. але вона, незважаючи на це, врятувала полонених:
вислухай, боже, у просьбах щирих,
у нещасних молитвах
нас, бідних невольників!
проста українська дівчина маруся, забувши про себе, героїчно визволила невільників з турецького полону. тим самим вона заслужила собі вічну пам’ять і вдячність україни.