4. Кого найбільше в дитинстві любив Чіпка?
5.
Яке прізвище мав Чіпчин батько, коли
Жив на Дону?
6.
У кого вперше в житті наймитував 12-
річний Чіпка?
7.
Яка подія стала «першою... колючкою в
Чіпчинім житті?
8.
Хто розповів Чіпці історію життя його
батька?
9.
За який вчинок дід Улас похвалив Чіпку-
вівчаря?
10.
Про яку історичну подію автор пише так:
се... віковічні кріпацькі кайдани розбилися»?
11.
Хто радить Чіпці кинути пасти вівці, а
братися до роботи біля землі?
12.
Який герой твору «бажав... заробити
грошей, ... купити дворище, оженитися та й зажити
Тихим сільським громадянином» ?
минут

Тема художнього твору  — це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв’язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення.Тема включає: життєвий матеріал, що охоплює:

— події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, на­строї, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини;

— сфери застосування сил та енергії людини (родина, інтим­не чи громадське життя, побут, виробництво тощо);

— час, відображений у творі: з одного боку, сучасне, минуле чи майбутнє, з другого — короткий або тривалий;

— коло подій і персонажів (вузьке чи широке).

проблеми, порушені у творі на основі відображеного життєвого матеріалу:

— загальнолюдські;

— соціальні;

— філософські;

— моральні;

— релігійні тощо.

Ідея твору – ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір). Ідею твору можна характеризувати:

за щаблями втілення:

— ідейний задум автора;

— естетична оцінка зображеного або авторське ставлення до зображеного;

— висновок читача чи дослідника;

за параметрами проблематики:

— загальнолюдська;

— со­ціальна;

— філософська;

— моральна;

— релігійна тощо.

за формою втілення:

— художньо втілена (через картини, образи, конфлікти, предметні деталі);

— заявлена прямо (лірич­ними чи публіцистичними засобами).

ответ:Варіант 1 Кількість слів: 250 Курсивом виділено аргументи (докази) Мені важко сказати, якими методами треба боротися за ут­вердження добра у світі. І серце, і розум підказують, що ефектив­нішим є незастосування примусу, адже агресія не зупиняє ворога, а лише продовжує розвивати конфлікт. Але надто часто буває, що в цій битві добрі сили протистоять озброєному злу, яке мирним шляхом, як мені здається, перемогти неможливо. З одного боку, не можна боротися проти зла, застосовуючи на­сильницькі методи,

У такому разі наша зброя є тим, що ми й на­магаємося знищити, і ми породжуватимемо саме те, що ненави­димо. Такі нелогічні дії призводять до побутових сварок і воєнних конфліктів. Яскравим прикладом із літератури може бути образ народного бунтаря Чіпки в соціально-психологічному романі Панаса Мир­ного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хлопець, якого цькува­ли в дитинстві однолітки, а пізніше кривдили пани, ображений на цю несправедливість, стає на розбійницьку дорогу. Його кри­вава боротьба за «правду» призвела до неминучих катастрофіч­них наслідків: до втрати близьких людей і спустошення власної душі. З іншого боку, інколи трапляються такі випадки, що неможли­во протистояти злу лише добрими намірами. У такому разі, особ­ливо коли йдеться про безпеку, захист і збереження життя лю­дей, застосування насильства може бути виправдане як метод запобігти фатальним наслідкам (звісно, якщо відсутні альтерна­тивні варіанти).

Чи не найвідоміший приклад з історії — збройна відсіч фашиз­му в Другій світовій війні: безглуздям є сподіватися, що можна зупинити агресора, діючи ненасильницькими методами. З наведених аргументів випливає висновок, що в боротьбі зі злом необхідно уникати насильства як чинника руйнівного, дія­ти розумно, знаходити мирні шляхи вирішення проблеми. На­сильство роздмухує вогонь агресії, тому застосовувати його по­трібно лише в крайньому

Объяснение:Варіант 2 Кількість слів: 232 Курсивом виділено аргументи (докази) Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли ді­ти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені вла­дою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн.

Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де наро­дився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба люби­ти ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих пред­ків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на кон­флікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей.

Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії