3. З питанням «Коли вона прокинеться?» письменник звертається... А До справедливості.* Б Долі людської. В Свідомості кавказців. Г Совісті гнобителів. 4. Народ уславлюватиме Бога у разі, якщо він його... А Духовно збагачуватиме. Б Захистить і заспокоїть. В Звільнить від поневолення.* Г Шануватиме і прославлятиме у своїх молитвах. 5. Війна — це не тільки смерть «людей муштрованих», але й: А Голод. Б Сльози.* В Хвороба. Г Розчарування. 6. Поет у творі возвеличує не тільки «лицарів великих», але й: А Гори Кавказу.* Б Бога Святого. В Батьків загиблих. Г Тогочасну історичну епоху. 7. Характеризуючи правду, Т. Шевченко обурено проголосив, що вона... А Закута в кайдани. Б Кров’ю полита. В П’яна.* Г Химерна і підступна. 8. Визначте віршований розмір уривку з твору: «Слава! Слава! /Хортам, і гончим, і псарям, / І нашим батюшкам-царям / Слава!» А Ямб.* Б Хорей. В Анапест. Г Дактиль. 9. «Ненагодованою і голою» в поемі... А Є мудрість людська. Б Ріка зі сльозами і кров’ю муштрованих. В Хмара за горами. Г Сердешна воля.* 10. Поема написана у формі революційно-викривального ліричного... А Діалогу. Б Полілогу. В Монологу*. Г Трактату. 11. Лейтмотивом у творі є рядки... А «Не нам на прю з тобою стати! / Не нам діла твої судить!» Б «Кати знущаються над нами, / А правда наша п’яна спить». В «Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає!» Г «За горами гори, хмарою повиті... / Засіяні горем, кровію политі».* 12. Символічними у творі є образи... А Прометея та орла.* Б Чурека і саклі. В Правди і волі. Г Храму і каплиц ТЬ!
9 березня 1814 року – народження видатного поета .
Навесні 1837 року – Шевченко тяжко захворів.
22 квітня 1838 року – викуплений з кріпацтва.
Восени 1839 року – Шевченко знову тяжко захворів.
1838-1845 роки – наука в Академії мистецтв у м. Петербург.
1840 року – вийшов “Кобзар”.
1839 – 1841 роки – працює над поемою “Гайдамаки”.
1841 року – поема “Гайдамаки”.
1843 року – Шевченко приїздив на Україну.
Восени 1845 року – хворів на гарячку в Переяславі.
1845 року – написано п’ять поем :”Кавказ”,”Єретик”,”Великий льох”,”Наймичка”, “І мертвим, і живим… ” та всесвітньо відомий “Заповіт”.
5 квітня 1847 року – Шевченка заарештовано і відправлено до Петербурга.
Восени 1847 року – у вогких казематах Орської фортеці Шевченко захворів на ревматизм.
1847 року – був вміщений у лазарет.
1848 року – взяли в научну експедицію для вивчення опису Аральського моря.
1848-1858 роки –військова служба, в Окремому Оренбурзькомо корпусі.
17 жовтня 1850 року – переведено в Новопетровське укріплення .
1855 року – хворів на виснажливу малярію.
2 серпня 1857 року – поета було звільнено.
1858 року – було видано дозвіл про виїзд на Україну.
Влітку 1859 року – Тарас Григорович поїхав на Україну, в рідне село Кирилівку.
1859 року – в Лейпцігу вперше надрукована поема “Кавказ”.
10 березня 1861 року – Тарас Шевченко зайшов у свою майстерню, упав і замовк навіки.
22 травня 1861 року – тіло Великого Кобзаря перевезене на Україну і захоронене в Каневі на Чернечій горі.
Не вмре, не загине.
Т. Г. Шевченко Українська пісня — це справжня поезія серця й почуття. Вона така ж невичерпна, як і життя народу. Як неоціненний скарб проніс наш народ свої думи та пісні через століття неволі й рабства, розкриваючи для нащадків дорогоцінне багатство свого генія. Народна поезія України відзначається великим багатством і різноманітністю видів творів і художніх форм, тем, сюжетів, героїв і зображувальних засобів. Одне з найбільших духовних надбань українського народу, його творчих досягнень — думи. За свідченням Лесі Українки, думи — «предивні, єдині на цілий світ пам’ятники творчості нашого народу». Виникли вони в нелегкий для народу час, коли турецько-татарські орди нападали на його землі, грабували і забирали в полон тисячі людей, щоб продати їх у неволю. Під час цієї боротьби з’явилися кобзарі, які донесли до народу слова любові до рідної землі і ненависті до ворогів, прославляли славних лицарів-визволителів. Ці талановиті співці були уособленням трагедії України, яка нагадувала, за словами, Т. Г. Шевченка, «потрощену бандуру з обірваними струнами», і була водночас символом її нескореності й величі. Провідними в думах є мотиви патріотичного подвигу в ім’я вітчизни. Прикладом цього є найстаріші думи про героїчну боротьбу народу проти нападів турецьких і татарських орд. «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Три брати азовські» розповідають про турецько-татарську неволю, втечу з неї, смерть козака в степу, жорстокість баш, відчайдушну сміливість і мужність козаків, їхній глибокий патріотизм і нездоланне прагнення до волі. З-поміж названих творів особливо захоплюючим є «Маруся Богуславка», де змальовано образ турецької полонянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Дума утверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до «бідних невольників», вірність батьківщині, глибоке розуміння обов’язку людини перед громадою, перед родиною, поняття совісті й моралі. Маруся Богуславка — це один із яскравіших жіночих образів дум, у якому уособлено високі патріотичні почуття. З часом думи та пісні відзначаються історичною конкретністю. Поштовхом до їх виникнення була визвольна війна проти польсько-шляхетського поневолення. У думах цих часів («Хмельницький і Барабаш», «Перемога Корсунська», «Іван Богун») відображено всенародний рух проти кривдників і завойовників, змальована розправа повсталих з польськими панами, ненависть проти яких була викликана не національними, а соціальними причинами. Ці твори акцентують увагу на діях усього народу, на його впевненості у своїй силі, у перемозі. І тільки на тлі мас виступають окремі герої, історичні особи — Хмельницький, Нечай, Богун, що були реальним втіленням честі й совісті народу, найяскравішим зразком його волелюбності й непримиренності до ворогів. Пам’ять про найважливіші події і героїв історії зберігають у свідомості народу історичні пісні. Вони складають поетичний літопис тривалої героїчної боротьби українського народу за своє визволення від соціального та національного гніту, за своє існування. Першими творами на історичну тему є пісні про турецько-татарські наскоки, про полонення мирного населення і його страждання у неволі. У піснях про Байду, Морозенка та багатьох інших народ з любов’ю оспівав героїчних оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше померти, аніж підкоритися. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який навіть у тяжких муках знаходить б розправитися з ворогом. Історична пісня досягає свого розквіту в період народно-визвольної війни 1648— 1654 років. У ній оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального гноблення, проти польської шляхти, російського самодержавства. В цей бурхливий період всенародного руху виникла пісня «Розлилися круті бережечки», в якій «славна Україна» порівнюється з червоною калиною. Пісня висловлює певність у визволенні від загарбників: А ми тую червоную калину,
Гей, гей, та піднімемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо. Як же нам треба плекати кожне словечко рідної пісні, передане у спадок від попередніх поколінь як заповіт людяності й безмежної любові до рідної землі, як взірець нескореності духу народного! Як відзначив О. Довженко, «Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава».
Думаю,я тобі до