3. Про що думала Муха, примостившись на красолі?
а) Про гарне життя на волі;
б) про красу і чарівність літнього саду;
в) про власну мудрість і працьовитість.
4. Який художній засіб використав Л. Глібов у рядку: «Вітерець тихесенько гойдає»?
а) Епітет;
б) порівняння;
в) метафору.
5. Як Муха назвала Бджолу у своєму зверненні до неї?
а) Ненею;
б) душенькою;
в) трудягою.
6. Що запропонувала Муха Бджолі, зустрівшись із нею?
а) Перепочити;
б) свою до ;
в) послухати пташок.
7. Яка, за словами Мухи, доленька у Бджоли?
а) Нещасна;
б) щаслива;
в) погана.
8. Що було для Мухи складним?
а) З ранку до вечора працювати;
б) доглядати власних немовлят;
в) шукати їжу для себе.
9. Бджола образила Муху, сказавши їй, що вона:
а) ледача і безтурботна;
б) сідає на страви, через що її ганяють;
в) не має привабливого вигляду.
10. З ким порівнюється Муха?
а) З королівною;
б) з господинею;
в) з панночкою.
11. В яких заходах Муха «не брала участі»?
а) У хрестинах;
б) у весіллі;
в) у бенкеті.
12. Події твору «Муха і Бджола» відбуваються:
а) улітку;
б) навесні;
в) восени.

АНДРЕЙ МАЛИШКО

ПРОМЕТЕЙ

(Поэма) Из-за реки видно две кручи — одна зеленая, черная вторая. «На черной круче черный дуб, как хороший воин — витролюб, весь посмаглилий, обгоревший, стоит на круче потемнилий. Кому бы сказать все? Кому бы? » Оживает тихая пристань. В артелях вызрели жатвы: грузят арбузы и дыни. Пахнет молодой рожью, рыбой, смолой и табаком. И Поснули грузчики из артели, только п'ятеро седых плотовщиков варили кашу на ужин и тихо говорили. Подсел к ним и автор. Молодой плотовщик рассказывал, что во время войны мальчик из их села нашел здесь трех наших бойцов. Двое более старых были уже мертвыми, а третий, юноша, - тяжело раненный. Крестьяне спрятали его на чердаке, «словно за братом, за ним смотрели» . Вскоре «юноша уже зводивсь настороже, почувствовал живую, горячую кровь» . Был он из Смоленщини, где такие же приветливые люди, такая же рожь, «а у матерей такие же смуглые, честные руки, а в длинные дни боев и муки и их край, как наш, горел... » Поэтому, бойца положили в овине на скошенную траву, перебинтовали грудь. Рубашка в пилу — аж руда. А юноша говорит: «Ничего.. .оживу. Смертям двум.. .не бывать, одну же обдурим, не беда» . Сосед предложил свою одежу, потому что скоро могут быть немцы, но солдат отказался, так и лежал в своей пилоточци, в гимнастерци полевой. II Бойцу стало легче, он мог уже подняться. ел картофель «в мундирах» и вспоминал свой полк. Там думают, по-видимому, что он убит. А он живет! Еще немного выздоровеет — и сам переплывет Днепр! Но это пока еще в мечтах. Заходит мальчик, его Юноша расспрашивает, какая там обстановка. Парнишка говорит, что немцам, по-видимому, капут, потому что они не спят, наставили сторожи и что-то там шепчут, гогочут. Ему бы вот к школе, и она замкнута. В леске «багряной габой» кленовые листья лежат, аисты клекочут на мостике. И вспомнил юноша своей Смоленщини поля, калину «в пурпури, дубы, на отчем доме голуби» , гармошку, которая так играет, что сердце корнает. По хлопчину принести хоть какую-то книжку. Но книг нет, потому что даже за открытку — тюрьма. Вдруг мальчик вспомнил о «Кобзарь» . Быстро принес. Стали читать, и вот уже «бреде слепой кобзарь, и Гонта зовет на пожар, Кавказские горы, в мглу повыл, обильными кровию политы, челом подводятся к тучам. И Екатерина пивжива ребенок в хуртечи сповива, снега колышутся над ней, орел жаден Прометею кровавое сердце розбива» . Кто же тот Проме-тей? «То был юноша, что у бога украл огонь и знак того огня принес человеку». — «И богубив его? » — «Нет, нет, скарав пожизненно, в единственных приковал к скале, словно к порога». — «То и что? » — «Он не покорился богу». — «Вот человек! » Так говорили между собой до полуночи мальчик и солдат. III По дворам, как и чума, ходила облава немцев. «Ужас, немой, холодный, до утра гремел примерами на крыльце, стрелял, свистел, жег в прах» . Вот уже мигает лихтарень в овине, где спит боец. Схватили его, как серые вороны. Когда выводили за двор, взгляд юноши упал на две оборванные воритни. Казалось, они шептали: «Нам поверь. Мы эту обойдем беду Мы еще скрипитимем у строя К нам хозяин хлеб будет везти Свадьба бубенами густыми Встречать будет молодую. А ты приходи, как будешь жил К нам в гости после жатв И, чтобы твое обрадовался глаз Мы так отворимся широко Чтобы ты и сучечка не вчепив!.. »

1

Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.

Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.

Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».

Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.

В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/halyna-pahutiak-potrapyty-v-sad-analiz

Объяснение: