24. Установіть відповідність між героєм (героїнею) твору та реплікою
Репліка Герой (героїня) твору
1 – На твого змія! Думаєш, мені він
потрібний? Схочу – зроблю з цілого
листа. Тато з типографії принесе А Федько
червоної бумаги, так он якого
зроблю...
2 – Дивно, звідки вони знають, що я
люблю томатний сік і бутерброди з Б Клим Джура
лікарською ковбасою?
3 – Орли! Соколи! Гангстери, а не
хлопці! Нема на них буцегарні! В Сергій
4 – Еге, бач, як воно обертається.
Хоча ні. Якби тут людина пропала,
то вже шукали б усі й міліції Г дід Салимон
понаїхало б. А нас і на гарматний
постріл сюди не підпустили б.
Д Толик
Україна. Про цю країну можна багато чого сказати. В неї гарні степи, поля, моря, озера, але ніколи маже Україна не була в спокої. Ще давно років десь 1000 назад. Були на наших землях козаки. Вони були вірні своїй батьківщині. І постійно коли приходили вороги проливали кров за неї. На зарашній час в Україні теж іде війна між Росією . Але наші солдати не здаються. Вони воюють і проливають кров за Батьківщину. Так само як це робили мужні і сильні козаки . Цих людей ми спокійно можемо назвати героями рідної України.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: