2) Схарактеризуйте образ Наталочки Руснак з твору "Таємниця козацької шаблі" З. Мензатюк, указавши, яку роль у її патріотичному вихованні відіграє родина і що вам найбільше в героїні імпонує. *

Одного разу мама купила мені книгу тоді не дуже відомого ще для мене автора, а зараз справжнього володаря слова Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком.

Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити.

Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті.

Цей твір повів мене в прекрасну казку

У чудо-світ дитячого життя,

І відімкнув він двері у прекрасне,

В романтику, що заворожує серця.

Він научив мене як володіти щастям,

І як зробить барвистим цілий світ,

Як у метро проїхать на кориду,

У повінь врятувати всіх сусід.

Тут знайдеш ти щось своє і знайоме,

В героях упізнаєш сам себе.

Дитина і дорослий тут герої,

А дружба в них завжди понад усе.

Мої ровесники ви і Павлуша й Ява,

Я з вами завжди була до кінця

Сміялася, раділа і переживала,

Ви для мене стали як сім’я.

Хай не найкраще ви в школі учились

Не все уміли до ладу зробить,

Та ви завжди з добром у серці жили

І читачів навчили довкола все любить.

Насамкінець бажаю, щоб розлука

Ніколи не жила у ваших серцях,

Щоб пам’ять про дитинство безтурботне

Усмішкою озвалась на устах

Інспектор Варніке приїхав на місце події. Я племінник загиблого-представився молодий чоловік.Я йому давно казав що його захоплення цими гидотними тварюками погано кінчиться.Но тут він перевершив сам себе.Мало того шо весь наш дім набитий всякою гадостю-жабами,ужами,зміями, а недавно він привіз з Південої Америки саму справжню отруйну змію-Boa constrictor.Він знаєте,зоолог,працює в зоопарку.Змію він привіз із зоопарку,і все ніяк не міг з нею розлучитися.І це бачите як все печально закінчилось. - як ж це могло статися?-спитав Варніке -я не знаю.Я спав в своїй кімнаті.Ранком я встав і пішов на вулицю прогулятися.Тут я замітив що в кімнаті лядька горить світло.Це мене здивувало.Я повернувся,заглянув в кімнату і побачив що дядько сидить за столом і спить.Я підійшов розбудити його,і тут я побачив лежачу на підлозі змію.Похоже мій дядько заснув,змія якось вибралась з клітки,залізла на стіл і вкусила його за руку.Я зразу побачив сліди вкусу.Змію я зразу вбив. -дайте мені будь-ласка предмет яким ви нанесли ранку що імітувала укус змії.І йдіть зі мною,я підозріваю вас в вбивстві. Племінник не врахував що Boa constrictor не змія а удав а удав не кусає свою жертву а душить що відомо кожному зоологу.До того ж удави не нападають на людей.