2. Дати відповіді на питання (письмово)
- Чому пустельник не хотів вчити дракона читати?
- Чому вважав, що якщо дракон «зачерпне краплю мудрості, то довіку ситий не буде»?
- Як ви вважаєте, які досягнення дракона у навчанні найбільше здивували пустельника?
- Чому в народі існує думка, що «дракони приходять у світ лихо чинити»?
- У чому намагався переконати пустельника дракон?
- У чому ж, на думку пустельника, призначення дракона?
- Як ви розумієте слова пустельника: «Я тобі в душу не зазирну і кров’ю твоєю не покермую»?
- Як ви розумієте вислів пустельника: «Бач, тобі пальця в писок не клади!»?

Відповідь:

Тарас Шевченко народився у 1814 році в селі Моринці Черкаської області, в сім’ї кріпосного селянина Григорія Івановича Шевченка. У Тараса було 2 брати і 4 сестри. Юний талант рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. Дитинство Шевченка провів у селах Моринці та Кирилівка, які належали його поміщику, генерал-лейтенанту Василю Васильовичу Енгельгардту. Інтерес до малювання і поезії у Тараса Шевченка проявився з самого дитинства. У 8-річному віці хлопчик поступає на службу до місцевого вчителя-дяка Павла Рубана, де і навчається грамоті.На 16 році його життя він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року.

На початку 1831 року поміщик переїжджає в Санкт-Петербург, де триває навчанняТараса Шевченка вже у «мальовничих справ цехового майстра» В. Ширяєва. У ШиряєваТарас міг змальовувати статуї в Літньому саду і відвідувати Ермітаж. Одного разу Шевченко, копіюючи на полотні чергову скульптуру, знайомиться зі своїм земляком Іваном Сошенком, який у свою чергу представив його К. Брюллову та В. Жуковському. Визнання обдарованості кріпосного Тараса Шевченка з боку видатних діячів російської культури відіграли вирішальну роль у справі викупу його з неволі.

Пояснення:

Утворі івана карпенка-карого «мартин боруля» зображується образ звичайного трудового чоловіка мартина борулі та його сім’ї. але чомусь голова сім’ї раптом переоцінив свої життєві цінності і захотів не просто жити, як звичайна та нормальні людина із села, а отримати статус дворянина. звичайно, дворянський статус є несумісним зі статусом звичайного мужика, тому мартин боруля намагався змінити своє життя кардинально. наприклад, він спав зранку довше, намагався менше працювати, хоч і не дуже комфортно себе відчував в такій ситуації. звичайний, хоч і заможний чоловік із села намагався бути аристократом. але до чого могло призвести прагнення бути не таким, як твої батьки та прадіди?які суперечності в житті все це може викликати? більш того, мартин боруля намагався змінити не тільки себе особисто, але і свою сім’ю. наприклад, дочку він хотів видати заміж за когось надто освіченого родом із міста, навіть направив туди свого сина, щоб він знайшов сестрі такого нареченого. дружині своїй він забороняв багато поратися по хаті. все це жодним чином не покращує життя членів родини мартина боруля, а лишень викликає в них подив, нерозуміння та деяку пригніченість. хіба може такий стан речей зробити життя цих людей кращим? напевно, що ні. але зі стороні все це виглядає просто смішно та може таким чином розвеселити читачів. всі ці спроби в результаті не бажаного результату. життя мартина борулі та його сім’ї кращим не стало. більш того, намагання стати аристократом спричинило велике розчарування для кожного з них. наречений дочки кудись втік. син мартина степан, який мав би працювати на землі, але був вимушений працювати в місті писарем на службі, звільнений із роботи. найголовніша поразка головного героя – його все ж таки не було визнано дворянином, через те, що його прізвище містило всього лише одну не ту літеру, яка була потрібна (боруля замість беруля). все це говорить про те, що не тільки сама сім’я не визнала намагання мартина борулі стати тим, чим ніхто з них не є, але й оточуючий світ та суспільство не сприйняло аристократичні амбіції та залишило мужика тим, ким він є. життя не тільки не стало кращим, воно навіть погіршилося. твір базується на реальних подіях. батько його автора, івана карпенка-карого, багато років намагався відновити свій статус дворянина, але всі його спроби закінчилися нічим.