«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».
«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».
«Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».
Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».
«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».
«Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
«…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».
«Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої».
Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».
Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
«Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».
Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».
«…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».
Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Петра
· Виборний: «…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі».
«Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна».
· Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».
· Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».
· «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».
· «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»
· «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».
· «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без і».
· «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!»
· «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам».
· «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Миколи
· «Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без таланту і без приюту».
· «Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Люблю я козаків за їх обичай!»
· «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика штука. І дурнем не трудно прикинутись».
· «Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити».
· «Правда, хороша і розумна, а до того і добре, тілько не багата».
· «От такові наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Возного
Найповнішу службову характеристику Возному дає Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».
«Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого.” – каже Микола Наталці
«…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»
Я народився та живу в Україні. Це моя рідна Батьківщина, Вітчизна. Тут живуть мої батьки, жили дідусі та бабусі. Я люблю свою малу батьківщину, люблю всю країну — державу Україну. Як і батьків, її не вибирають, адже вона в мене одна-єдина.
Своє майбутнє я неодмінно повʼязую з Україною. Тут я зустріну кохання всього свого життя, створю власну сімʼю. Народяться мої діти, мої нащадки. Я намагатимусь виховати їх так, щоб вони, як і я, стали патріотами України, її вірними синами та дочками.
Я з великою шаною ставлюся до історичної та культурної спадщини українського народу, до рідної природи нашого краю, що обов’язково прищеплю своїм майбутнім дітям. Дбаю про екологію нашої мови, захоплююся барвами рідного слова, тому спілкуюся винятково українською.
Все життя я чесно працюватиму на благо рідної країни. Платитиму податки, братиму участь у суспільно-політичній діяльності нашої держави. Все це заради честі, миру та майбутнього України!
Відповідь:
Пояснення:
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».
«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».
«Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».
Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».
«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».
«Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
«…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».
«Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої».
Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».
Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
«Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».
Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».
«…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».
Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Петра
· Виборний: «…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі».
«Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна».
· Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».
· Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».
· «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».
· «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»
· «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».
· «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без і».
· «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!»
· «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам».
· «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Миколи
· «Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без таланту і без приюту».
· «Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Люблю я козаків за їх обичай!»
· «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика штука. І дурнем не трудно прикинутись».
· «Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити».
· «Правда, хороша і розумна, а до того і добре, тілько не багата».
· «От такові наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Возного
Найповнішу службову характеристику Возному дає Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».
«Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого.” – каже Микола Наталці
«…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»
ответ
Я народився та живу в Україні. Це моя рідна Батьківщина, Вітчизна. Тут живуть мої батьки, жили дідусі та бабусі. Я люблю свою малу батьківщину, люблю всю країну — державу Україну. Як і батьків, її не вибирають, адже вона в мене одна-єдина.
Своє майбутнє я неодмінно повʼязую з Україною. Тут я зустріну кохання всього свого життя, створю власну сімʼю. Народяться мої діти, мої нащадки. Я намагатимусь виховати їх так, щоб вони, як і я, стали патріотами України, її вірними синами та дочками.
Я з великою шаною ставлюся до історичної та культурної спадщини українського народу, до рідної природи нашого краю, що обов’язково прищеплю своїм майбутнім дітям. Дбаю про екологію нашої мови, захоплююся барвами рідного слова, тому спілкуюся винятково українською.
Все життя я чесно працюватиму на благо рідної країни. Платитиму податки, братиму участь у суспільно-політичній діяльності нашої держави. Все це заради честі, миру та майбутнього України!