В кращих своїх творах І Карпенко-Карий зумів прозу життя перелити в чистеє золото поезії. Такі його п’єси, як «Хазяїн», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Безталанна», «Наймичка» та інші, вражають не тільки глибоким, що будить думку, змістом, але й прекрасною неповторною, високомистецькою формою – в них ми не лише бачимо правдиві виразно окреслені психологічні рисунки, але й відчуваємо якусь надзвичайну емоційність та ліричність, напруженість внутрішнього динамізму, захоплюємось яскравістю мовних характеристик персонажів, умінням легко, невимушено й, на диво, логічно розгортати дію, узагальнювати важливі явища суспільного життя, давати насичений глибокими думками підтекст, побутові явища висвітлювати в соціально-філософському плані.І. К. Карпенко-Карий – гордість нашого народу. І. Франко ще в 1907 році мав усі підстави сказати, що
«цілість драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя»
1. Що могли, то те й давали,
Він зо всього був догодний.
Досить з нього, що не був він
Ні голодний, ні холодний.
Бачиш ти — оця діброва,
Поле, небо,синє море —
То моє багатство-панство
І розкішне, і просторе.
При всьому сьому багатстві
Я щасливий завжди й вільний.
2. Він зостався, щоб піснями
Звеселять рідну країну,
Там він має розважати
Не одну сумну родину.
5. Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотії тонкі сіті.
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
6. Так довіку у темниці
Довелось поету жити,
За тюремний спів він мусив
Головою наложити.
Бертольдо.
1. Попереду їхав лицар,
Та лихий такий, крий боже!
Спалахнув від гніву лицар,
Був він гордий та завзятий,
Але ж тільки на упертість
Та на гордощі багатий.
2. Чим я маю привернути
Серце милої, — не знаю!
Може б, краще їй припали
До сподоби серенади?.."
3. Раптом зброя заблищала,
І гукнуло військо хором:
"Ми готові йти до бою!
Краще смерть, ніж вічний сором!"
І метнулися у напад
Так запекло, так завзято,
Що не встигла й ніч настати,
Як було вже місто взято.
Місто взято, цар в полоні
Бусурменський.
4. "Що се, що? — кричить Бертольдо.
Гей, ловіть співця, в'яжіте!
У тюрму його, в кайдани!
Та скоріш, скоріш біжіте!"
"Ви скажіть сьому зухвальцю,
Що тепер настав день суду,
Що терпів його я довго,
Але більш терпіть не буду.
Коли він складання віршів
Бунтівничих не покине,
То в тюрму його закину,
Там він, клятий, і загине!"
5. Здійнялось повстання в краю,
І Бертольда вбили люде...
В кращих своїх творах І Карпенко-Карий зумів прозу життя перелити в чистеє золото поезії. Такі його п’єси, як «Хазяїн», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Безталанна», «Наймичка» та інші, вражають не тільки глибоким, що будить думку, змістом, але й прекрасною неповторною, високомистецькою формою – в них ми не лише бачимо правдиві виразно окреслені психологічні рисунки, але й відчуваємо якусь надзвичайну емоційність та ліричність, напруженість внутрішнього динамізму, захоплюємось яскравістю мовних характеристик персонажів, умінням легко, невимушено й, на диво, логічно розгортати дію, узагальнювати важливі явища суспільного життя, давати насичений глибокими думками підтекст, побутові явища висвітлювати в соціально-філософському плані.І. К. Карпенко-Карий – гордість нашого народу. І. Франко ще в 1907 році мав усі підстави сказати, що
«цілість драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя»
Объяснение: