Павло́ Григо́рович Тичи́на ( 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.
Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959), депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ (1952—1967). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962).
Веселий та повчальний твір,де діти експеремнтують(є такі моменти),граються та спілкуються.Цей твір учить дітей,якщо гратися то з розумом(момент з гри "Фараон").Цей твір про дружбу,здається,що мотив в творі такий "Один за всіх і всі за одного" тому що,коли злопець застряг у кавунах а перед ним біжить дід і собирається його бити і здається , що все зараз ти отримаєш лупня від діда,як грім серед ясного неба появляється твій друг і замість того щоб тікати він починає кидати кавуни в діда.Моє ставлення до твору тим,що не потрібно брати приклад з "тореадорів" тому що,якщо робити все те що й хлопці,то можна пострадати так само як і вони в творі.
головний добрий гарний ввічливий
Павло́ Григо́рович Тичи́на ( 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.
Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959), депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ (1952—1967). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962).
Автор слів Гімну Української РСР.
Объяснение: