1. Який із названих елементів твору є сюжетним: а) розв’язка; б) опис приміщення;
в) пейзаж.
2. Жанр твору М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять»: а) автобіографічна повість; б)
героїко-романтична повість; в) оповідання; г) автобіографічний вірш.
3. Який художній засіб ужито в реченні: «…я вискочив на весняну вулицю, де
кожна калюжа тримала в собі клапоть сонця»?
а) епітет; б) порівняння; в) метафора; г) гіпербола.
4.Установіть відповідність між фразеологізмом, який зустріли у творі
М.Стельмаха, та його значенням:
А) знати, де раки зимують; 1) перелякати;
Б) вухналі кувати зубами; 2) голодувати;
В) покласти зуби на полицю; 3)запаморочення;
Г) у голові літають джмелі; 4) сильно тремтіти від холоду,
переляку;

5) знаходити правильний вихід зі

становища.
5. Хто відвів Михайлика до школи: а) мати; б) дід; в) дядько Себастьян; г)
батько.
6. Якою порою року починається і закінчується твір «Гуси-лебеді летять»: а)
весна; б) літо; в) зима; г) осінь.
7. Установіть відповідність між героєм та його висловленням (за твором «Гуси-
лебеді летять»): 1) дядько Себастьян; 2) мати; 3) Михайлик;
4) дід Дем’ян; 5) Юхрим.
А) «От і гарбузове насіння, соображаю, само по всіх параграфах прийшло до
хати!..»
Б) «Будещ іти межі люди і вибивати іскри…»;
В) «Бо й хто пособить у світі бідному чоловіку… Ніхто. Тільки такий самий
злидар»;
Г) «Тоді сиди, халамиднику, в запічку і не вирипуй хати!»
8. Визначаючи обсяг плати за квартирування, бабуся висловлювалася:
А) «За гріш не купити маку, а за гривню – правди»;
Б) За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини»;
В) Нащо нам гроші, коли ми й самі хороші!».
9. Дід Капуш, звертаючись до хлопця, казав: а) «Мені потрібно, щоб ти зміг
побороти злу силу»; б) «Ти, отроче, призначений мені в учні»;
в) «Чи не маєш ти бажання стати чаклуном?».
10. Коли Планетник побачив незчисленну кількість квітів, він задумався:
А) «Якби цю красу сфотографувати?»;
Б) «Як мені зберегти цю красу?»;
В)»Чи маю я право володіти цією красою?».

11-12. Виписати чотири цитати до образу Планетника

Цікаво, як склалась доля Івана... Повернувся Іван додому, розірвавши контракт з цирком. Проте тяжкі умови життя того часу не дозволяли в повну силу насолоджуватися життям. НКВД зробило конфіскацію нагород, а син Івана згодом був засуджений.

Тяжко жилося Іванові у рідній країні. Проте не забував він про свою справу. Одного чарівного дня він відкрив закарпатську школу, де навчав цирковому та силовому мистецтвам. Я вважаю, що мав він хорошу родину, яка підтримувала його у всіх починаннях. Ось таке життя було в Івана після описаних подій.

Объяснение:

В короткому оповіданні "Білий кінь Шептало" Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження.

Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.

Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя). Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.