1. Яким виявилося кохання Юзі та Михайла за словами Софійки? 2. Чому село, ,куди поїхали Софійка з тіткою Сніжаною, за думкою діда зветься Половинчиком?
3 Чому ставок в Половинчику називають Відьминим?
4. Чому ліс в Половинчику має називу Міщенський?
5 Як пояснив дід Софійки появу прізвища Ягода?
6. Кого побачили в дивній квартирі Сашко і Софійка, коли прокралися туди вночі?
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
Відповідь:
Моя думка і враження:
Девлет-гірей шукав де тільки можна інформацію про свого єдиного сина Мустафу. Павлусь сказав, що це відомо його сестрі Ганусі, яка потрапила у полон. Павлусь і Девлет-гірей разом чекали вістку про те, що Гануся знайшлася. Старий татарин бачив і розумів, як переживає Павлусь за свою сестру, як чекає радісної звістки, як зрадів хлопець гарній новині. Крім того, за час перебування хлопця у Девлет-гірея, всі його встигли полюбити за веселу вдачу, за вправність, за те, що Павлусь не вважав за ганьбу вивчити татарську мову, навчитися правилам етикету у татар (Павлусь звертався до Девлет-гірея з повагою, низько кланяючись, як це було в той час прийнято у татарського народу).
цитата— Вельможний пане! — заговорив Павлусь, низько кланяючись. — Дозволь мені поїхати назустріч сестрі. Моє серце так стужилось за нею... Дозволь мен
— Дати йому доброго коня! Ти візьми другого, — каже до гінця, — проведи хлопця назустріч.
Зараз вивели осідлані коні. Павлусь скочив на коня, як птах і, вклонившись Девлет-ґірееві, поїхав. В ньому серце скакало з радости.
А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собі: "Славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві! Коли б його Аллах просвітив та до нашої правовірної віри привернув, придбав би собі іслам славного лицаря й оборонця".
Пояснення: