1. Які тенденції наявні у творчості О.Олеся?
А Імпресіоністичні, експресіоністичні;
Б імпресіоністичні, неоромантичні;
В неореалістичні, експресіоністичні;
Г неоромантичні, символістські.
2. Визначте віршовий розмір поезії О.Олеся "О слово рідне!"
Визначте художні засоби твору.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
3. У центрі якої поезії змальований узагальнено-ідеалізований
жіночий образ?
А «До моря» М.Вороного;
Б «Інфанта» М.Вороного;
В «Чари ночі» О.Олеся;
Г «З журбою радість обнялась…» О.Олеся.
4. Визначте віршовий розмір поезії О.Олеся «Чари ночі».
Визначте художні засоби твору.
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її,—
Знов молодість не буде!»
5. Неправильним є твердження:
А) Микола Вороний – апологет декадентства;
Б) Микола Вороний – «ідеолог» модернізації української літератури;
В) Микола Вороний належить до когорти «розстріляного відродження»;
Г) Микола Вороний переклав «Інтернаціонал», «Варшав'янку» та «Марсельєзу» українською мовою.
6. Творчість Миколи Вороного стала першою декларацією ідей та форм:
А) неоромантизму;
Б) імпресіонізму;
В) символізму;
Г) футуризму.
7. Перша публікація М.Вороного:
А) вірш «Інфанта»;
Б) переклад «Інтернаціоналу»;
В) поема «Євшан-зілля»;
Г) вірш «Не журись, дівчино».
8. За родовою ознакою твір М.Вороного «Блакитна панна»:
А) ліричний;
Б) ліро-епічний;
В) епічний;
Г) драматичний.
9. За жанровою ознакою твір М.Вороного «Блакитна панна»:
А) сонет;
Б) елегія;
В) ліричний вірш;
Г) пісня.
6. Твір М.Вороного «Блакитна панна» належить до такої тематичної групи, як:
А) патріотична;
Б) філософська;
В) пейзажна;
Г) інтимна.
10. У творі М.Вороного «Блакитна панна» звучить мотив:
А) краси перших почуттів;
Б) цілісної, багатогранної людини;
В) возвеличення краси природи навесні;
Г) захоплення красою жінки.
11. Домінуючим художнім засобом у творі М.Вороного «Блакитна панна» є:
А) метафора;
Б) символ;
В) тавтологія;
Г) персоніфікація.
12. Прочитайте текст.
А вона, як мрія сна
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
У рядках НЕ використано такий художній прийом, як
А) порівняння;
Б) епітет;
В) персоніфікація;
Г) символ.
13. Прочитайте текст.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
У рядках використано такий художній прийом:
А) синекдоха;
Б) метонімія;
В) метафора;
Г) оксиморон.
14. Неправильним є твердження:
А) Справжнє прізвище Олександра Олеся – Кандиба;
Б) Олександр Олесь належить до когорти «розстріляного відродження»;
В) Олександр Олесь – поет-лірик, нової символістської літератури;
Г) Символіка – вираження ідей, понять або почуттів за до знаків-символів.
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок.
Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують своє цвiтiння. Цвiтуть вони так, наче самi дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвiт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. I хоч невелика ця ягода, а весь лiс i всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер лягаю i встаю, накупаний цими пахощами, —
лiто,
лiтечко!..
Я люблю, як ти розкриваєш свої вiї, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озиваєшся косою у лузi, перепiлкою в полi.
А як хочеться спати в тобi, у твоєму солодкому туманi, у твоїх зорях!..
Та вже знайома рука лягає на плече i знайомий голос нахиляється до твого сну:
— Вставай, Михайлику, вставай.
— Ма-мо, iще одну крапелиночку...
— Струси цю крапелиночку.
— Ой...
— Гляди, ще боки вiдiспиш. Тодi що будем робити? Рядно i тепло спадають iз тебе, ти увесь збираєшся у грудочку, неначе волоський горiх, вростаєш у тапчан. Та хiба це пособить?
— Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зi сну. — Вже вiкна посивiли, вже прокидається сонце.
Сонце?.. А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею.
На тебе, на твої пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти встаєш, сурмонячись, позiхаючи, прикладаєш кулаки до очей, а у вухо, де ще причаївся сон, крiзь туман добирається сумовите кування. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, —
лiто,
лiтечко!
Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!
Як зелено, як свiжо, як росяно за двома вiконцями нашої бiдарської хатини, яка займає рiвно пiвзасторонка старої перепалої клунi, що вночi спить, а вдень дрiмає...
Пiсля повернення тата був у нашiй родинi дуже невеселий день — розподiл дiдизни. Мов чужi, сидiли на ясенових лавах брати й братова, висвiчували одне одного пiдозрiливим оком. Правда, бiйки-сварки не було, але та сердечна злагода, що жила колись у дiдовiй оселi, далеко вiдiйшла вiд спадкоємцiв. Найбiльше показувала характер братова, хоча й мала на своєму господарствi п'ять десятин, i воли, i корову. Але й дiтей було у неї теж немало — аж четверо, i старшiй дочцi вже треба було готувати вiно.
Дiдова хата дiсталася дядьковi Iвану й дядинi Явдосi. Вони без вiдволоки того ж дня почали зривати з неї блакитнi вiд часу i неба снiпки, а саму хату — пилами розрiзали навпiл. Боляче й лячно було дивитися, як з-пiд залiзних зубiв, наче кров, бризнула стара тирса, як iз живої теплої оселi ставало руйновище — купа скалiченого дерева, як оте вiкно, бiля якого вiдпочивав дiдусь, вирвали з стiни й, наче покiйника, поклали на воза