Дехто вважає, що любов має з'явитись в результаті спонтанного емоційного спалаху, раптового непереборного почуття. Любов до когось - це не просто сильне почуття, це рішучість, це розумний вибір, це відповідальність, це вчинок.
Чи кожний з нас здатний на безкорисливу любов, на самозречення заради коханої людини? Згадаємо Нарциса, героя однойменної новели Фелікса Кривина. Одна із закоханих у Нарциса жінок переконувала його: "Любити - це справа клопітна. Проте вдвох завжди легше: ти любитимеш мене, а я - тебе".
У відповідь Нарцис сказав: "Навіщо так ускладнювати життя? Нехай кожен любить сам себе - так простіше".
Любов - це те, що людина робить задля коханої людини. Бо любити - означає діяти, взаємодіяти, допомагати. Саме така любов є істинною. Саме такий характер любові стимулює закоханих до вияву кращих рис особистості.
Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.
По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.
Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».
По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.
Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.
Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.
Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.
Дехто вважає, що любов має з'явитись в результаті спонтанного емоційного спалаху, раптового непереборного почуття. Любов до когось - це не просто сильне почуття, це рішучість, це розумний вибір, це відповідальність, це вчинок.
Чи кожний з нас здатний на безкорисливу любов, на самозречення заради коханої людини? Згадаємо Нарциса, героя однойменної новели Фелікса Кривина. Одна із закоханих у Нарциса жінок переконувала його: "Любити - це справа клопітна. Проте вдвох завжди легше: ти любитимеш мене, а я - тебе".
У відповідь Нарцис сказав: "Навіщо так ускладнювати життя? Нехай кожен любить сам себе - так простіше".
Любов - це те, що людина робить задля коханої людини. Бо любити - означає діяти, взаємодіяти, допомагати. Саме така любов є істинною. Саме такий характер любові стимулює закоханих до вияву кращих рис особистості.
Объяснение:
Відповідь:
Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.
По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.
Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».
По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.
Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.
Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.
Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.
Пояснення: