1. Визначте назву твору. автора і героя, якому належить фраза: "Як їв борщ та кашу. так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму. а зате всю землю навкруги скуплю":
А Остапу Мандриці (М.Коцюбинський, "Дорогою ціною");
Б Славку Беркуті (Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути" );
В Герасиму Калитці (І. Карпенко-Карий, "Сто тисяч");
Г дідові Савці (О.Довженко "Ніч перед боєм").

2. Комедія - це:
А невеличкий епічний твір (різновид оповідання), характерними ознаками якого є незвичайна життєва подія, напружений розвиток дії й несподівана розв'язка; героїв небагато, увага зосереджена на розкритті переживань;
Б епічний твір середнього роміру, у якому змальовано життя одного чи кількох героїв упрожовж тривалого або важливого за подіями часу; посідає проміжне місце між оповіданням і романом;
В драматичний твір (п'єса), у якому характери, конфлікти, звички, дійові особи постають у комічних формах;
Г невеликий твір, у якому один актор виконує кілька ролей, перевтілюючись у різні образи.

3.Установіть відповідність.
Герой Учинок
1 Славко Беркута А Рятує сороку з переламаним крилом
2 Стефко Вус Б Страждає через недовіру однокласників
3 Юлько Ващук В Вірить у невинність Беркути
4 Лілі Теслюк Г Не боїться пити вино на вулиці.

СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ
4. Стисло опишіть, за яких обставин загинула Соломія (М.Коцюбинський "Дорогою ціною")
5. Чи можна вважати Шептала ( В.Дрозд "Білий кінь Шептало")уособленням людини, яка прагне до волі?

ДОСТАТНІЙ РІВЕНЬ
6.Доведіть, що на образах Остапа і Соломії (М.Коцюбинський "Дорогою ціною") втілено волелюбність українського народу. Наведіть переконливі приклади.

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ
Написати твір-мініатюру "Кохання, заради якого варто померти" ( за повістю М.Коцюбинського "Дорогою ціною") або "Без душі легше, як без грошей" (за комедією І,Карпенка-Карого "Сто тисяч").​

1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)

Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.     Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».     Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.       Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».