1. Вид роботи, який не виконував Михайлик по господарству: a) не гострив сапи;
б) не носив води;
в) не рубав дрова.

2. Найбільше Михайлик полюбляв з мамою:
a) садити;
б) випікати хліб;
в) доглядати за худобою.

3.Своєю слабкістю головний герой вважав:
а) збирання грибів;
б) полювання з дідом;
в) читання.

4.Великою розкішшю для Михайлика були:
a) окуляри;
б) штанці;
в) чоботи.

5.Звідкіль Михайлик знав, що за плугом навіть сам Бог ходив? :
a) Біблії;
б) щедрівок;
в) колядок.

6. Мати забороняла сину читати книги через те, що вони:
a) шкідливо впливають на розум її дитини;
б) псують зір;
в) ніяк не виховують.

8. Коли хтось ловив на селі відьму, то не милував ї і намагався:
а) втопити;
б) сховати в темний льох;
в) відрубати їй руку.

9.Хто на селі найбільше воював з нечистою силою?
a) Дядько Себастіян;
б) дядько Микола;
в) мати Михайлика.

10.На думку Михайлика, нечисту силу може налякати:
a) Палаючий каганець;
б) спів півнів;
в) вінок з волошок.

11. Нечиста сила «залазила в слово», як:
a) Плодожерка в яблуко;
б) цвях в деревину;
в) голка в тканину.

12. На що Михайлик виміняв на ярмарку тоненьку книжечку «Три торби реготу»?
а) Чоботи;
б) глек молока;
в) крашанки.

13.єдине, що мав гарного Юхрим Бабенко,-то це:​

Сміх продовжує життя і піднімає настрій, а керівник (начальник, директор), що вміє жартувати, піднімає продуктивність свого персоналу. За умови, що гумор не спрямований проти конкретного працівника, не висміює і не принижує співробітників. Комусь пощастило, і почуття гумору дано при народженні, а хтось жартує настільки незграбно, що хочеться плакати. 
Слід відзначити, що уміння посміятися над собою в незручній ситуації, або тактовно вирішити конфлікт з підлеглим, знявши емоційне напруження вдалим жартом, дано не кожному. Як сказав Марк Твен: «Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе. Ця риса властива дрібним людям. Велика людина, навпаки, вселяє вам відчуття, що і ви можете стати великим ». 
Такі« дрібні »люди зустрічаються часто, і особливо неприємні вони в якості безпосередніх начальників. Можна скористатися порадою Марка Твена і поміняти роботу, а разом з нею і керівника, а можна «бити ворога його ж зброєю». А саме, відповідати гострою сатирою на спробу висміяти, зганьбити деякі ваші якості. Визначте деяке коло колег, в яких ви впевнені «як у собі» і не смійтеся на відверто невдалі і злі випади шефа. Дружне мовчання колективу і самотній сміх поставлять начальника в незручне становище і змусять задуматися над якістю жартів. 
Якщо Вам не пощастило - начальник хам і тиран, який обожнює підколювати Вас і ваших колег, доводячи особливо істеричних панночок до сліз, то постарайтеся триматися з гідністю і не опускайтеся до дрібних чвар і з'ясування стосунків. Звільнятися з роботи слід лише в тому випадку, коли Ви перестали бачити перспективу для особистісного зростання. Не можна піддаватися тиску, поганому настрою і відкладати справи «на потім», коли у нього, тобто шефа, буде гарний настрій. Адже невиконане в термін завдання дасть вашим недоброзичливцям законний привід для зловтіхи, аж до адміністративного стягнення. 
Щоб стати великим за М. Твеном людиною, досить слідувати простим правилам: 
Правило перше. 
Можна пожартувати над окремим дією або висловлюваннями людини, але безпосередньо в момент розмови. Неприпустимо згадувати давні події, за які людини може стати соромно.

З давніх давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Можна сказати, що життя кожної людини починалося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала. Пісня йшла поруч з народом всі віки. Ось тому народ і говорить: "Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину₴.