1.У романі Чорна рада» П. Куліша відтворено події
А Коліївщини
Б доби Руїни
В боротьби під проводом Б.Хмельницького
Г кріпацтва
Д пореформеної доби
2.Головна ідея роману «Чорна рада» полягає у
А возвеличенні давньої України княжих часів
Б неприйнятті міжнаціональної ворожнечі різних суспільних верств
В утвердженні думки про необхідність національної злагоди українців
Г оспівуванні славного минулого козацької держави
Д возвеличенні високого почуття – кохання
3.У романі «Чорна рада» НЕ ПОРУШУЄТЬСЯ проблема
А взаємин між панством, старшиною Б відносин між Україною і Росією
В кохання й подружнього щастя
Г збереження для нащадків фольклорної спадщини
Д ролі державного діяча в суспільному житті
4.У словах «думав, як би Вкраїну на добру дорогу вивести», «нам іще далека дорога», і ногу поставив на поріг, щоб іти в далеку дорогу» наскрізним є
А образ України В образ невідомості Д образ патріота
Б образ дороги Г образ рідної хати
5. Прочитайте рядки.
Весело і тяжко згадувати нам тебе, старий діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великі злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скільки-то князів, рицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скільки-то на твоїх улицях… на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської!
Цей уривок є таким композиційним елементом повісті «Чорна рада»:
А міський пейзаж В пролог Д ліричний відступ
Б епілог Г епіграф
6.Прочитайте рядки.
Темний він був на очі, а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани…
Це характеристика
А Якима Сомка Б Івана Брюховецького
В Божого Чоловіка Г Череваня
Д Васюти Золотаренка
7.Прочитайте рядки.
…чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна б здогадуватися, що воно щось не шабля аж горіла от золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік тихенький.
Це опис зовнішності
А Шрама Б Пугача
В Сомка Г Тетері
Д Брюховецького
8.«Дай Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!», - заявляє
А Божий чоловік Б полковник Черевань
В Іван Шрам Г Яким Сомко
Д Іван Брюховецький
9.Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1 метафора А …підійму його з усіма полками на Тетерю,
2 фразеологізм й привернем усю Україну до одної
3 порівняння булави.
4 метонімія Б Ідуть вони, аж бандура заговорила голосніше.
В …в його пісня лилась, як чари, що слухає
чоловік і не наслухається.
Г Усе харцизяки поздирали, як узяли до
в’язення; тілько вишиваної сріблом да
золотом сорочки посовістились ізнімати.
Д Тетеря, бач, пронюхав, що тут коїть супротив
його Шрам…
10. Установіть відповідність.
Художній засіб Приклад
1фразеологізм А Забряжчали, задзвонили шаблюки страшно.
2 прислів’я Б Леся сама себе не пам’ятала од жаху.
3 синоніми В Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий;
4 епітети довга, густа чуприна…
Г Недовго поорудуєш, празький сину, коли
взявсь
Брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака.
Д Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся!
11.Події в романі «Чорна рада» розвиваються в такій послідовності:
А викрадення Лесі – Чорна рада – одруження Лесі й Петра – покарання Тура біля стовпа
Б викрадення Лесі– покарання Тура біля стовпа - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
В покарання Тура біля стовпа - викрадення Лесі - Чорна рада – одруження Лесі й Петра
Г Чорна рада - викрадення Лесі - одруження Лесі й Петра - покарання Тура біля стовпа
Д одруження Лесі й Петра - викрадення Лесі - Чорна рада - покарання Тура біля стовпа
12. Установіть відповідність.
Герой Портрет
1 Тур А …не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється
2 Шраменко рідна йому кров за безбожний глум польських
3 Сомко консистентів… над українцями, за наругу
4 Шрам католиків і уніатів над греко-руською вірою.
Б …тільки похитувавсь, гладячи черево; а щоки – як
кавуни:сміявсь од щирого серця. Така була в його
вдача.
В Він добрий був син і щирий козак; лучче йому з
нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити
і золоту свою славу гряззю закаляти.
Г …високий, огрядний собі пан, кругловидий,
русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку;
очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи
заговорить, то справді по-гетьманськи.
Д …здоровенний козарлюга. Пика широка,
засмалена на сонці; сам опасистий; довга,
густа чуприна, піднявшись перше вгору,
спадала за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз
позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і
грають, а чорні, густії брови аж геть піднялись
над тими очима…
Хто б'ється день у день за них.
Гете "Фауст"
Образ Григорія Многогрішного із роману Івана Багряного "Тигролови" — один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі.
На початку роману Григорій Многогрішний — один із тисяч в'язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до Колими поїзд-дракон — ешелон смерті. Він — каторжанин, нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного. Його мучили, а потім присудили до 25 років каторги. І все тільки за те, що він любив свій нещасливий край і свій народ.
Для тоталітарної системи Григорій Многогрішний був, мабуть, дуже небезпечним, бо наглядали за ним особливо пильно. Сам начальник етапу на кожній зупинці перевіряв його присутність у вагоні. Але на кінцевій зупинці виявилося, що небезпечний арештант утік, на ходу стрибнув з поїзда, з надлюдським терпінням і надзвичайною волею приготувавшись до втечі.
"Стрибнув у саму смерть, але не здався. 99 шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув".
Своїм стрибком майже у смерть із черева скаженого дракона, цим відчайдушним протестом він відживлює у в'язнів почуття людської гідності, надії і переконання — "ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи". Став для них символом "непокірної і гордої молодості", символом "волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни".
Тяжким і небезпечним був шлях Григорія після втечі з ешелону смерті. Довгим, сповненим смертельних небезпек було блукання тайгою. Неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, смертельну втому. І знаходить у собі сили кинутися на до людині, яка кликала на Порятунок. Так Григорій познайомився з Наталкою та її родиною.
Потрапивши в Зелений Клин, Григорій відтанув душею, видужав фізично. Знайшов тут земляків, друзів, кохання. Міг би створити своє сімейне гніздечко і жити щасливо з дорогими і люблячими його людьми. Але не знаходить спокою, бо багато що і тут, на Далекому Сході, нагадує йому про знедолену Україну, синів і дочок якої розкидали по світах прислужники тоталітарної системи. Особливо сильно вразило його побачене і почуте в експресі "Владивосток—Москва". "Те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім тягарем... Уся його Вітчизна ось так — на колесах... розчавлена, розшматована... в корості, в бруді... розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.." І Григорій почуває нестримний потяг повернутися в Україну, щоб продовжити боротьбу.
У тайзі Многогрішний зустрів свого колишнього мучителя — співробітника НКВС Медвина. Григорій убиває його — і це була справедлива помста. Григорій мстив не тільки за себе, за свою покалічену молодість, а й за скривджену Батьківщину.
Розуміючи, що його будуть шукати, і не бажаючи накликати біду на родину Сірків, Григорій вирішує покинути країну. До нього приєднується Наталка. Щоб потім таки повернутися... В Україну. "А чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за ту незнану Україну".
Григорій Многогрішний перемагає. Не тільки тому, що був фізично дужим, мужнім і наполегливим у досягненні мети, а й тому, що зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і співпереживати. І вірити у неминучість перемоги добра і правди.