1)У наведеному уривку використано який художній засіб: «А як згадував рече
перших часів усобиці, тоді пускав десять соколів на стадо лебедів»:
а) алегорія; б) інверсія; в) порівняння; в) анафора.
2) Маруся (за повістю Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся») не ходила пограти
з подругами на вулицю, бо: а) вважала це пустими іграшками; б) батьки не
пускали; в) соромилася; г) її не за Марко Вовчок, змальовуючи образи Устини та панночки в повісті
«Інститутка», використовує прийом:а) розлогих описів;
б) автобіографічності; в) антитези; г) самохарактеристики.
4)Коли відпочивали від панночки дівчата-наймички ( за повістю
«Інститутка»): а) коли та вкладалася спати; б) коли наїжджали гості-паничі;
в) коли хворіла; г) на великі релігійні свята.

Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Природно, що й внутрішній світ цієї людини складний, суперечливий: добре, гуманне в ньому сплітається з недобрим і навіть лихим, як сплелася в ньому кров панська ляська й селянська українська. Чіпка зростає у невимовних злиднях, в атмосфері недоброзичливості й ворожості з боку односельців. Чіпка-байстрюк ще в дитинстві зазнає моральних кривд, поневірянь у наймах. У парубочі роки Чіпка стає на «слизький шлях» через те, що судовики обманом відібрали в нього землю. Чіпка втратив не лише землю, а й віру в добро, в справедливість. У його серці запеклася зневага до тих, хто вершить долю людей. . Остаточно на шлях розбійництва Чіпка стає після виведення його з членів земської управи. Як зазначав О.Білецький: «Чіпка в кінці роману перетворився на бузувіра, вбивцю, у вчинках якого зовсім зникає ідея, що штовхнула його на цей шлях». Кров невинних жертв невитравним тавром заплямувала душу Чіпки.
Таким чином, Панас Мирний та Іван Білик на прикладі образу Чіпки Вареника показали моральне виродження і духовну деградацію українського народу.

Сон — поэма Тараса Шевченко — это сатира на деспотический режим Николая I.

{{{1}}}

Эпиграф к поэме «Сон» определяет задачи поэта: раскрыть людям истину, то есть сказать правду об обществе зла и насилия. Ставя на первом месте среди палачей и грабителей народа российского царя, что «ненасытным глазом за край света заглядывает», поэт осуждает захватническую политику императора Николая I и его предшественников. Ненасытность царя автор передает через его желание забрать нзахваченное в могилу

Описание летнего утра — фон первой картины поэмы; это классический пейзажный рисунок. Есть существенная разница в отношении Шевченко к «аристократам» и «трудящимся».

Адольф д'Авріль, французский публицист, переводчик и дипломат, который проявлял большой интерес к славянскому миру, в целом негативно относился к этой поэме Кобзаря, одновременно высоко оценивая лирику и ранние исторические поэмы поэта.