1. Тест «Найуважніший читач». Треба з’ясувати, як вам вдалося самостійно опрацювати оповідання «Приблуда», для цього доведеться написати літературний

диктант, у якому слід погодитися із твердженням або заперечити його. Відповідати слід

лише «так» чи «ні». Кожна правильна відповідь —

1. Події відбуваються в дитячому будинку.

2. Завідуюча не прийняла дівчат, яких привіз чоловік в окулярах?

3. У дитячому будинку було багато вільного місця.

4. У Мишка були батько й мати.

5. Хлопчик не вмів читати.

6. На обід у дітей були борщ з м’ясом, каша молочна і чай з булкою?

7. Мишко не покинув дитячого будинку, бо не хотів повертатися додому.

8. «Плаксухою з міста» діти називали Параску Калістратівну.

9. Під ліжком діти сховали собаку.

10. Діти зраділи, почувши, що завідуюча «так реве, аж захлинається».

11. Параска Калістратівна нагодувала, одягла Мишка і залишила в дитячому будинку.

12. Пісню «На городі…» постійно співали хлопці.​

Можна впевнено розуміти древній міф, що Прометей наважився піти на крадіжку вогню заради людини. Це здається нам осмисленим: вогонь, приходить на землю з грозовий блискавкою, виключно з волі і благоусмотрению Громовержця, людина вчиться розпалювати і підтримувати сам. Це як би святотатство, відпадання від бога грози, і цим кладе початок блюзнірського перетворенню природи до сфери людської діяльності, у світ, де порається і панує чоловік. Осмисленим здається і те, що нову самостійність для людства завойовує божественний суперник вищого божества, сам дух протиборства божеству, — титанічний дух, в якому людство знаходить себе, приходить до розуміння себе. І добре вкладається у свідомості те, що Прометей в пізніших модифікаціях міфу, згідно з місцевим аттичний переказом про божество гончарів — Прометея, став творцем людей. В якості такого ми знаємо його за численними пізнішими пластичних зображень. Так що початковий сенс оповіді, мабуть, сам по собі зрозумілий. Скажімо, однак, обережніше: те, що ми називаємо таким початковим сенсом, являє собою узагальнене з усього, що має місце всередині цілого, утвореного складною історією цього міфу і його тлумачень

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.