1. Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич? А Михайла Стельмаха Б Івана Франка
В Олександра Олеся Г Андрія Чайковського
2. У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші
Олени Теліги?
А босоногої дівчинки Б вітрогона-хлопчини В пташки Г квітки
3. Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега
Ольжича?
А діти Б родина В достаток Г життя у найяскравіших проявах
Середній рівень ( по 1 б.)
4. Займенник «його» у вірші «Господь багатий нас благословив» ужитий
замість іменника
А небо Б дощ В порив Г Господь
5. Провідний мотив вірша «Захочеш – і будеш…»
А віра в майбутнє своєї вітчизни Б утвердження сильної і сміливої
особистості В прищеплення любові до Батьківщини Г уславлення
українських воїнів
6. У рядках «Солодких грон і променистих вин - // Доволі на столах Його
веселих» використано художній засіб
А персоніфікацію Б порівняння В анафору Г епітет
Достатній рівень (по 1,5 б.)
7.Установіть відповідність між рядками та назвою твору
1. «Зрослась небезпека з
відважним життям, // Як з тілом
смертельника крила»
А «Радість»
2. «Хоч людей довкола так багато,
// Та ніхто з них кроку не
зупинить»
Б «Пломінний день»
3. «Не треба слів // Хай буде
тільки діло»
В «Сучасникам»
Г «Захочеш – і будеш»
8.Установіть відповідність між художнім засобом (виділений фрагмент) та
прикладом
1. епітет А «І нести солодкий тягар
таємниць // І гостру петарду
наказу…»
2. звертання Б «Мій біль бринить, зате коли
сміюся...»
3. метафора В «О краю мій, моїх ясних
привітів…»
Г «Піти чи послати і стать сам на сам // З своїм невблаганним
сумлінням…»
Взагалі, без роботи навіть було б не цікаво жити. Весь час лежати і лінуватися? І що ми з того зробимо? Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. В решті решт людина б просто зійшла зрозуму, адже якщо не буде роботи, що робити? Хто буде будувати нам магазини, а продавати в ньому? Хто буде писати книги? Людей лікувати? В школі, університеті, коледжі дітей навчати? Правильно-ніхто. Ми все життя працюємо, і маємо з цього користь, адже навіть весь світ-це одна суцільна робота. Отже, людина без роботи, як лежачий камінь. Ані користі, ані нічого.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.