1.Про внутрішній секрет командира розпитував *
Овчаренко
Іван Дробот
Петро Колодуб
молодий боєць
2.Ким до війни був командир *
садівником
лікарем
учителем
танкістом
3.Чий це опис : «Був би він сильно схожий на святого Миколу – угодника..» *
Платон
Левко
Іван
Савка
4.Хто по діда йти швидше? *
Платон
Троянда
офіцер
Савка
5.Чому командира охопив сором? *
відступали під натиском ворога
один із солдатів, погрожуючи зброєю, кричав на старого діда
прийшлося розбудити старих серед ночі
боявся води, бо не вмів плавати
6.Германом у творі названо *
сина діда Платона
молодого танкіста
фашистів
хлопця, що допомагав дідам
7. Хто сказав: «Кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся» *
дід Савка
дід Платон
Герой Радянського Союзу Колодуб
автор
8.Петро Колодуб був абсолютно спустошений і разом з тим якийсь неначе зовсім інший, новий *
після розмови з дідом Платоном
після того, як нарешті перепливли річку
після наказу командування йти в наступ
після розмови зі своїми солдатами перед боєм
9. Що сталося з дідами Платоном та Савкою *
після війни зустрілися з Колодубом
втопили німців та потонули самі
продовжували перевозити солдатів
їх розстріляли німці
10. Що хотів зробити командир після війни? *
проїхати по місцях, де воював
зустрітися з однополчанами
поїхати на Десну до діда Савки
поклонитися діду Платону за науку
11. Як вшанували дідів солдати *
випили по чарці
встали та мовчали цілу хвилину
вистрілили з автоматів
мовчки посиділи, пригадуючи ті події
12.Звідки дізналися про долю діді Платона *
від полковника
від онука діда Савки
від онука діда Платона
від Івана Колодуба

Всі ми знаємо та шануємо відомого всьому світу генія слова Тараса Григоровича Шевченка. Він виділявся своїми творам. Проте найяскравіше зображав берегиню роду-мати.
У своїй поемі "Катерина" автор зображує дівчину,яка покохавши носила під серцем дитя,якому не судилось мати батька. Але Тарас Григорович не зневажає її та не висміює. Він зі співчуттям ставиться до героїні,співпереживає. Думаю,Шевченко розуміє наскільки важка,проте важлива роль матері. Митець зобразив Катерину як люблячу матір,яка не має права вибору і залежна від інших. Інший приклад це поема "Наймичка". У ній Тарас Шевченко підніс образ матері та наділив її величною силою. Проте біда в тому,що все ж справжньої материнської любові її дитина не відчувала,адже Ганні довелось приховувати материнство. Дівчина страждає від того,що позбавлена насолоди зватись найприємнішим словом "мати". Також у Шевченківських творах зустрічатиметься Оксана і Марина, буде ще Марія, нещасна мати-покритка. Тема матері є вершиною творчості Кобзаря,який прославив матерів і став заступником жінок,які були позбавлені відчути справжнє материнське щастя.
Тарас Григорович підніс образ матері з самих низин до найвищих вершин навічно. Завдяки йому ми завжди будемо пам'ятати,що мати це найтяжча робота,але разом з тим вона найприємніша.

Народився Олег Олександрович Кандиба 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 року у Житомирі в родині поета Олександра Олеся. Середню освіту почав здобувати у Пущі-Водиці під Києвом, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Наприкінці 1922 він разом із матір’ю виїздить з України у Берлін, де 3 січня 1923 року нарешті зустрівся з батьком, який у лютому 1919 був змушений поспіхом емігрувати до Австрії. Закінчив Карлів Університет філософський факультет у 1929р. Став відомим вченим-археологом, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах. Був за читати лекції з археології у Гарвардський університет (США), де 1938р. заснував Український науковий інститут. Але йому судилася інша доля. Після заснування 1929р. ОУН (організації українських націоналістів) він обирає шлях професійного революціонера, очолює в Центральному проводі культурний сектор, а згодом стає заступником голови проводу ОУН. В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. У 1938–1939 брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення — Карпатської України — в її збройній боротьбі проти угорських окупантів. Був заарештований солдатами угорської армії і провів три дні у Тячівський в’язниці. Після листа угорських вчених на захист вченого уряд Угорщини розпорядився випустити Олега Кандибу та Уласа Самчука. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів. На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту Андрія Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. 2 серпня 1943 року у віддаленому селі Яблінка-Вижня біля Турки на Бойківщині одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та їх шлюб був недовгим. Вже після його смерті народився син Олег. 25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц). О.Ольжич – автор двох прижитєєвих збірок: “Рінь” (1935) та “Вежі” (1940). Третя, посмертна, збірка “Підзамчя” вийшла в 1946 р. Писав цікаву прозу і пристрасну публіцистику. Всією творчістю утверджував у читачів героїчний світогляд, героїчний чин, який тільки, навіть ціною власного життя, може привести до свободи.