1. Питання для самоконтролю.
- Як ви вважаєте, що змусило О. Телігу звернутися до сучасників ?
- Чи можна назвати вірш «Сучасникам» зверненням, закликом?
- Проти чого виступила О. Теліга цією поезією ?
- Як О.Теліга передає у творі свою зневагу до ворогів рідного краю?
- Якими традиційними в нашому фольклорі та художній літературі
образами послуговується авторка?
- Що вони символізують?
- Як у творі розкривається особистість митця?
- Над чим змушує замислитися О. Теліга читача поезії «Сучасникам»?
Розділ «Срібний чоловічок».
Герой твору слідкує за срібним чоловічком, який здається йому дивним. Хлопець намагається його спіймати, але йому не вдається. Після дощу затекла хата, де мешкає герой, тому він дивується краплям, тій чарівній музиці під час їх падіння до тазика та ночв. Сонячне кіно — посягання піратами на красу Вишневих Пушинок. До срібного чоловіка — Бумса, Пушинкам. Сумування хлопця з приводу шкоди, якої він завдав метелику. Повага хлопця до Бумса.
Розділ «Сопуха».
Сопуха — істота, якою лякають дітей. Ставлення хлопця до Сопухи. Герой у пошуках кудлатої істоти. Чарівний світ, який побачив хлопець за хатніми дверима у дворі. Герой гає за живими істотами (народом), що оточують його.
Розділ «Крилаті дерева»
Льонька допомагає матері готувати обід — підкидає сухе бадилля у піч. Мрія хлопця про море і особистий пароплав. Глипа підстрелив собаку Льоньки Рекса. Хлопець не розуміє, як Рекс міг напасти на Глипу, якщо собака був дуже лагідним, спокійним навіть до будь-якої свійської тварини. Рекс для Льоньки був найкращим другом, якого хлопець втратив.
Розділ «Адам».
Несподіване знайомство Льоньки з Адамом біля річки. Хлопчик гає за цікавою для нього людиною. Друзі будують греблю на річці, якій дали персональну назву — Лопотуха. Льонька дізнається про смертельну хворобу Адама. Друзі домовляються наступного разу зробити водяний млинок.
Розділ “Ніна”
Сумування Льоньки через власну самотність. Адам не з’являвся, бо дуже хворів, про що хлопець дізнався пізніше. Перебуваючи біля річки, хлопець побачив зруйновану греблю, яку він майстрував з новим другом. Гуляючи, Льонька милувався природою, її красою і побачив знову відновлену греблю і зроблений млинок, який Адам змайстрував без до хлопця. Знайомство Льоньки з Ніною. Вони розмовляють про небезпечну хворобу Адама, про призначення людини на землі.
Розділ «Глипа й Бакун»
Розповідь про минуле старого коня Бакуна. Глипа і його брат Гав-ро вирішили скористатися Бакуном. Під час переправи через річку нога коня потрапила у щілину між камінням. Злодії вирішили знищити Бакуна. Хлопець співчуває тварині і намагається їй до Але як? На думку матері, Бакун сам визволить себе із пастки. Незабаром Льонька бачить коня живим, але кульгаючим. Намірам Глипи не судилося здійснитися.
Розділ «Лікар Бусько Льоньки за ластівками, які полюбляли гратися з Бакуном. Стара Сіроха покликала Льоньку до Адама. Друзі розповідають один одному правдиві історії: хлопець — про Бакуна; Адам — про Буська. Мрія і віра Адама подолати свою хворобу. «Йду на дно, а гребусь».
Розділ «За павутинкою»
Зустріч Льоньки і Ніни. Хлопець дізнається від Ніни, що то вона до Бакуну врятувати життя. Друзі відвідують печеру, грають у кремінц гають за рухом павутинки. Прощаючись з Ніною, Льонь-ка просить, щоб вона приїжджала наступного разу. Турбота матері про те, що її син постійно перебуває самотнім.
Розділ «Все відпливає»
Поховання Адама. Зустрівшись з Ніною, Льонька на її прохання виготовляє кораблик з матеріалу, що надіслав у посилці невідомий Олс. Кораблик був схожий на каравелу «Санта-Марія»; плаваючи в кораблику і милуючись краєвидами вздовж річки, друзі потрапили на Гли-пину вершу. Цей браконьєр намагався завдати шкоди колгоспній рибі. Льонька і Ніна руйнують Глипине сховище. На прощання друзі розпалюють вночі багаття і обіцяють один одному знову зустрітися. Льонька на згадку про себе дарує Ніні кремінці.
© dovidka.biz.ua
українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».
серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».