1. Назвіть героя, якого немає у творі Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»: а) Лілі Теслюк; б) Стефко Вус; в) Ніна Воврик; г)Юлько Ващук. 2. «Це звучить як оскарження. Годинами хлопчик сидить за роялем й вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися, гублять щось живе і справжнє...» Про кого з героїв повісті сказано? а) Славка Беркуту; б) Юлька Ващука; в) Стефка Вуса; г) Степана Геника. 3. Кому Беркута сказав такі слова: «Кінчай хвалитись! От я умію на руках ходити. Е! А ти не вмієш? Ні! От бачиш...»? а) Лілі Теслюк; б) Ваврик; в) Насті Вус; г) Стефку Вусу. 4. Хто з героїв так розмірковував про Беркуту: «Шпага. Книжка. Старі спортивні кеди на підлозі. Блакитні печери... Висловлені й невисловлені сумніви...»? а) Батько Стефка Вуса; б) Мати Юлька Ващука; в) Мати Лілі Теслюк; г) Мати Славка Беркути. 5. Яку споруду Львова описано в цьому уривку з повісті: «...був увесь блакитний і урочистий — від розпису стелі і стін до оббивки крісел. Музи, легкі, як балерини, мчать кудись у вічному леті з вінками в рожевих руках. Мармурові ангели під ложами нагадують пустотливих дітлахів, які вирвалися на волю від надто суворих опікунок...»? а) Театр юного глядача; б) Театр імені Франка; в) Оперний театр; г) Театр трагікомедії. 6. «Бо чіпляються усі до..., кроку не дають ступити: отой чижик- староста намалював на ... карикатуру в газеті — сидить ... за партою рік у п'ятому класі сидить, і вуса в нього довгі, аж по пояс, виросли...» Назвіть ім'я, яке можна вставити на місці пропуску: а) Стефко; б) Юлько; в) Славко; г) Зінько. 7. У повісті «Шпага Славка Беркути» порушено всі проблеми, окрім...: а) відповідальності людини за свій народ; б) дружби в житті людини; в) призначення людини на землі; г) формування характеру підлітків. 8. Яку мету поставив перед собою Беркута? а) поїхати на чемпіонат до Харкова; б) увійти до збірної і не порушувати присяги; в) виграти бій у Юлька; г) відвідати театр.
Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).