1. Навіщо Зграя кожного ранку збиралась неподалік від
рибальського судна?
2. Чому Джонатан Лівінгстон завжди був окремо від Зграї?
3. Чому для чайки Джонатана зупинитися в польоті не було
ганьбою, на відміну від інших чайок?
4. Що найважливіше було для більшості чайок?
5. Що найбільше любив у житті Джонатан Лівінгстон?
6. Перед якою подією в житті Зграї навчився робити фігури
вищого пілотажу Джонатан?
7. Що мучило чайку Джонатана, коли він залишився після свого
вигнання?
8. Чого навчив Джонатана Чіанг?
9. Чому у Лівінгстона з’явились учні на Землі?
10. Що наказав Старий, коли Джонатан повернувся зі своїми
учнями?
11. Що трапилось із Флетчером?
12. Чому Флетчеру став не потрібен Джонатан?

Хлопці із села... Що тут скажеш. На перший погляд звичайні бешкетники, бо в них накопилося стільки "гріхів". Для нас, читачів, подеколи цілком незрозумілі, подекуди дуже смішні, особливо їхні "проекти": улаштувати бій биків, організувати в селі театр, побудувати піраміду з кавунів, побудувати метро під свинарником. Але, взагаліто кажучи, авто зображає їх як героїв із неабиякою фантазією і кмітливістю, адже про всі дива світу вони дізнавалися з книжок, радіо, кіно в т.д. Їхня надмірна активність змушує їх потрапляти у кумедні ситуації, але вони завжди мають благородні наміри. Ява та Павлуша, здійснюючи свої "авантюри", але із пощиції добра, намагаються усвідомити свої помилки і набираються досвіду, стають іншими, кращими. Таким чином вони і справді стають юнаками, на шляху до дорослого життя.

Природа — то країна, де з'являється на світ кохання, де народжуються мелодії серця. Красу Полісся і ніжну любов відобразила Леся Українка в драмі-феєрії "Лісова пісня". У своєму творі письменниця возвеличила почуття кохання, що здатне міцно єднати душі і створити незримі струни між світом земним і якимсь іншим, загадковим, непізнанним, але існуючим навколо нас. Саме кохання, породжене природою, поєднує Мавку і Лукаша — лісовий дух і звичайного земного хлопця. 

Ідею вічності справжнього-кохання втілила Леся Українка в образі Мавки. У серці цієї дівчини, незважаючи на бурі життя і страждання, які довелося їй зазнати, цвіла, мов квітка, любов, що розцвіла і стала вічним вогнем душі. Серце Мавки палало коханням, заради якого вона була здатна піти на самопожертву, терпіти муки земного світу, де панують обов'язки і численні забобони: