1. Написання міні-диктанту (вставити пропущені букви, поставити розділові знаки)
Світає
1. Одна за одною гаснуть зірки на небі. 2. Син… небо на сході стало блакитне згодом по обрію рожева смуж…чка й розлилася по вс…му небосхилі. 3. І вода в ставку і краплини роси на траві все стало рожеве в ці хвилини. 4. І туман розлився кругом у долині над річкою над с…лом. 5. Високо в небі зл…тів жайворонок і співає. 6. Його маленькі крильця …же освітило сонце. 7. І крильця стали рожеві. 8. Ось/ось із/за обрію випл…ве золоте покотьоло. 9. О жайворонок співає а я вже бачу со…нце!
Визначте вид міжфразового зв’язку написаного тексту.
2. Виконання тестових завдань (за текстом)
1. Установіть відповідність між словом та правилом написання м’якого знака в ньому.
1. Маленький А. У дієслівних формах дійсного й наказового Крильця Б. У суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-.
3. По всьому,
покотьоло В. Після м’якого л перед наступним приголосним.
4. Гаснуть Г. У суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ість-.
Д. Після м'яких приголосних у середині складу перед о.
2. Доберіть правило до написання слів смужечка, над річкою.
А. М’який знак не пишеться після р у кінці складу або слова.
Б. М’який знак не пишеться після н перед ж, ч, ш, щ.
В. М’який знак не пишеться після шиплячих.
Г. М’який знак не пишеться після ц у кінці запозичених іменників чоловічого роду.
3. Написання ненаголошених е, и можна перевірити за до наголосу в усіх словах, ОКРІМ:
А. розлилася;
Б. злетів;
В. над селом;
Г. хвилини.
4. Усі прийменники пишуться через дефіс у рядку:
А. з/за, із/за, з/посеред
Б. з/під, за/ради, з/проміж
В. за/для, з/попід, з/поза.
5. Слово, утворене поєднанням основ, вжито в реченні:
А. другому;
Б. четвертому;
В. восьмому.
6. Складним безсполучниковим є речення:
А. перше;
Б. друге;
В. п'яте.
7. Складносурядним є речення:
А. третє;
Б. четверте;
В. дев'яте.
8. Узагальнювальне слово вжито після однорідних членів у реченні:
А. другому;
Б. третьому;
В. четвертому.
9. Узагальнювальне слово вжито перед однорідними членами у реченні:
А. третьому;
Б. четвертому;
В. п'ятому.
10. Витлумачте значення слова покотьоло
А. Туго скручений у вигляді канату шматок тканини
Б. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра
В. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча
суспільства не зіставляються за принципом антитези, а уподібнюються за до паралелізму. Дві п’ятирядкові
строфи з обрамленням, епіфорою ключового образу – слова “гримить”, яке утворює шостий рядок, – цементуються в органічну
єдність мажорним настроєм. Провідна тональність поезії значною мірою підсилюється інтонаційно-синтаксичним та ритмічним
ладом, який утворюється градаціями, інверсіями, чотирьохстопним амфібрахієм та окситонним римуванням п’ятого і шостого
рядків: летить - гримить, обновить - гримить.У цьому короткому вірші теж поєдналися два засоби естетичного зображення дійсності. В першій строфі –
ліричне розмірковування над процесами в природі навесні, а в другій звучить політичне пророцтво:
Мабуть, благодатная хвиля надходить...
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить...
Гримить!
На змісті цієї частини твору позначилися світоглядні переконання І.Франка 80-х рр. Слуховий образ “Гримить” у
другій строфі набирає мастштабного значення як символ очікуваних корінних змін у всій Європі.)))
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла.
Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила:
— Що там у білому світі робиться?
Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна.
Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!"
— Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети.
— Не знаю, — відповів я і озирнувся.
Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно.
Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи.
— Глянь-но, — показала вона на дріт. А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро.
Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують.
Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене:
— Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"?
І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам.
Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його.
— Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш.