1. На питання дитини «Що таке щастя?», мати відповіла, що це:

а) радість і задоволення;

б) гармонія з оточуючим тебе світом;

в) доля.

2. Хата, де жила жінка з дитиною, знаходилася:

а) неподалік від смерекового лісу;

б) на горбочку;

в) поруч з панським маєтком.

3. Який художній засіб використав Б. Лепкий у фразі: «…за хвилину виплив

місяць»?

а) епітет;

б) порівняння;

3

в) метафору.

4. Коли хлопчик був у ліжку, приготувавшись до сну, то мати йому:

а вала колискової;

б) розповіла цікаву казочку;

в) прочитала молитву.

5. Під вікном хати вночі співав:

а) жайворонок;

б) соловей;

в) невідомий птах.

6. Хлопчик сподівався, що дістати той чарівний цвіт щастя йому до а) мати;

б) вода ставу;

в) добрий дідусь.

7. Квітку щастя Б. Лепкий у творі називає:

а) пахучою і променистою;

б) яскравою і привабливою;

в) ніжною і сяючою.

8. Щоб пере на інший берег ставка, хлопець звернувся до:

а) лебедя;

б) хвилі;

в) чарівного човника.

9. Ранішня прогулянка для героя закінчилась:

а) його хворобою;

б) неприємною сутичкою зі сторожем;

в) тим, що він знайшов квітку-щастя.

10. Твір «Цвіт щастя» закінчується риторичним запитанням, яке стосується

пошуку хлопцем квітки-щастя:

а) «Та чи дістане її? Хто знає?»;

б) «А чи ви знайшли цей чарівний цвіт?»;

в) «Для чого ж шукав він цей цвіт? Як ви вважаєте?».
РЕБЯТА

Війна це непорозуміння двох сторін. Більше дізнатися про справжню війну можна із твору "Ніч перед боєм". Люди, які захищають свою батьківщину, не боячись нікого. Вони ідуть у бій, не знаючи, що їх жде попереду: чи залишаться вони живими, чи ні... Молодь, яка боїться, іде вперед захищаючи не тільки себе, а й свою рідну Батькіщину, думає про майбутнє. Війна забирає справні життя людей, які не винні зовсім. Для мене війна - це дуже страшно. Саме слово викриває якусь неприязнь і страх, тому нікому не бажаю війни.

Проблема індивідуальності. Е. Андієвська порушує у творі питання про те, якою є доля унікуму в суспільстві, яке не готове до його сприйняття, і хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель. За законом природи, риби мусять мовчати, проте сталося так, що «серед табунів мовчазної риби… народи­лася балакуща риба». Та, за звичаєм, сіра маса такого іншого має за божевільного, не визнаючи його унікальності чи геніальності. «Говорющих риб», як правило, жахаються і соромляться; ви­ нятковість заважає і дратує посередностей: «ба­ лакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб’ячу».

Проблема сили слова. Чи не виступає «гово­рюща» риба поетом, коли розмірковує над тим, «яка розкіш вимовити слово, а тоді дивитися, як воно кольоровими бульбашками рухається крізь воду», і чи не є це слово першим серед риб? Пророк часто буває не визнаним за життя. Водночас мудрість завжди цурається марного базікання. Зрештою, на бульбашки можна дивитися по-різному: як на кольорові (естетичний аспект) і як на порожні (марнославство).