1. На основі легенди з «Літопису Руського» написано твір: а) «Євшан-зілля» М. Вороного; б) «Думка» Т. Шевченка; в) «Джури козака Швайки» В. Рутківського; г) «Іван Підкова» Т. Шевченка.
2. «Кобзар» Тараса Шевченка вийшов:
а) у 1838 р. у Санкт-Петербурзі; б) у 1840 р. у Києві; в) у 1840 р. у Санкт-Петербурзі; г) у 1842 р. у Києві.
3. Який із цих творів написаний у формі розповіді народного співця-кобзаря?
а) «Євшан-зілля» М. Вороного; б) «Джури козака Швайки В. Рутківського;
в) «Іван Підкова» Т. Шевченка; г) «Думка» Т. Шевченка.
4. З якого твору рядки?
Україно! Мамо люба!
Чи не те з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато
На степах твоїх зосталось?
а) «Євшан-зілля» М. Вороного; б) «Джури козака Швайки В. Рутківського;в) «Іван Підкова» Т. Шевченка; г) «Думка» Т. Шевченка.
5. Ким був козак Швайка із повісті В. Рутківського «Джури козака Швайки»?
А) Отаманом перших козаків. Б) Кобзарем. В) Розвідником-вивідувачем.
6. Яке прізвисько отримав Демко від діда Кібчика (повість В. Рутківського «Джури козака Швайки»)?
А) Богатир. Б) Манюня. В) Дурна Сила.
7.Наприкінці твору «Євшан-зілля»М. Вороний звертається до
А молоді
Б юнака
В України
Г князя.
8.ІІ рівень
1. Установіть відповідність між персонажами та назвою твору.
А січові стрільці 1 «Джури козака Швайки»
Б князь Володимир 2 «Ой у лузі червона калина похилилася»
В Грицик 3 «Євшан-зілля»
Г отаман 4 «Думка»
5 «Іван Підкова»
9. Допишіть речення.
Гімн – це … .
10. Назвіть риси характеру Пилипа із твору Володимира Рутківського «Джури козака Швайки». За що його поважають усі козаки?
класс
"Світ ловив мене, та не спіймав..." Ці слова заповідав написати на своїй могилі великий мислитель, педагог, філософ і письменник Григорій Савич Сковорода. Після ознайомлення з його життям і творчістю я зробила для себе висновок, що він одна з найяскравіших постатей української культури минулого.
Григорій Савич ніколи не мріяв про багатство, славу чи почесті. Для нього важливішим було зберегти людську гідність та особисту свободу. Це підтверджу! і один із переказів про філософа: сама цариця Катерина II, за Г. Сковороду. на постійне проживання при дворі, у відповідь почула: "Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця".
І в народній уяві письменник поставав людиною, абсолютно незалежною від цього несправедливого світу. Народ був упевнений, що Григорій Савич ніколи не знав ні хвороб, ні скрути, не потребував чужої до У ньому бачили не звичайну людину, а сильну особистість, яка легко протистоїть усім земним напастям.
Сковорода був талановитим педагогом. Працюючи домашнім учителем у поміщика Томари, Григорій Савич швидко знайшов спільну мову із його десятирічним сином Васильком, у якого до часу зустрічі зі Сковородою про навчання склалася думка як про найгіршу каторгу. Класом для вчителя і учня були ліс поле, гай. Сковорода навчив Василя думати, ніколи не пропонував йому готових висновків, натомість заохочував його до висловлення власної думки.
А от права викладати спочатку в Переяславському, а потім і в Харківському колегіумах філософ і педагог був позбавлений, бо його передові принципи навчання й виховання, оригінальне й критичне сприйняття світу лякали керівництво закладів, і вони звільнили Г. Сковороду з посади.
Зацікавили мене філософські погляди Г. Сковороди, його розуміння сенсу життя, місця людини в світі, судження про значення розуму й творчої праці. Де які з них дістали втілення і в афоризмах письменника. Наприклад: "Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим", "Мудрець мусить і з гною вибирати золото", "Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний", "Не розум від книг, а книги від розуму створились", "Не за обличчя судіть, а за серце".
Цікавим є творчий доробок письменника, особливо байки. До збірки "Байки харківські" увійшло 30 байок Сковороди, чим письменник зробив помітним внесок в українську байку XVIII століття. Повчальним є твір "Собака і Вовк у якому розповідається, як вовк, бажаючи стати другом собак, про яких ішла до бра слава, почав вихвалятися перед ними своїми славними й багатими предками У "силі" письменник підсумовує, що справжня дружба не потребує ні чинів, їм багатства, ні знатного походження. В її основі завжди лежать спільність думок сердечна спорідненість і чесність.
Обравши стезю мандрівного філософа, Г. Сковорода 25 років провів у мандрах, які ще більше збагатили його мудрістю. Мислитель мав тепер змогу ближчі познайомитися із життям свого народу, глибше пізнати його духовний світ, ви вчити традиції, звичаї й обряди, усвідомити соціальну нерівність, що панувала в суспільстві. У період, коли відбувалося закріпачення селян, посилювалося соціальне та національне гноблення, Г. Сковорода поширював серед народу ідеї рівності, незалежності й свободи. В його уяві жило зовсім інше суспільство: "Республіка, в якій хотів би жити і я, буде країною любові, дружби, праці! В ній не мін бути ворогування й рабства... Усе загальне, спільне... Закони — гуманні, мудрі Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і застремлінням — ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви".
Саме "царство темряви", тобто негуманний і жорстокий світ, і мав на yвазі Сковорода, коли говорив, що "світ ловив" його, "але не спіймав".
Ели написала
Якщо ти комусь збрехав то добра не чекай! На ось такий вислів я наткнулася в інтернеті і з того часу мені прийшлося задуматися про це.
І зрозуміла що коли збрешеш то в тебе погане самопочуття. Іван Франко коли писав про фарбованого лиса він досить багато опустив деталей, але це ніяк не заважає існуванню твору.
Є багато висловів про брехню що вона до добре не доведе! А саме в творі Фарбований лис підходить вислів: ,,На брехні далеко не заїдеш". Адже він навмисне потрапив в фарбу голубого кольору і вирішив цим скористатися перетворитися в короля, щоб йому всі повірили та виконували його накази.
Але з днями вони зрозуміли коли він упав в воду і вигнали його зі свого лісу.