1) На кого Боруля образився й збирався подати апеляцію? 2) Чому радів повірений Трандалєв?
3) Як Боруля звелів Марисі називати його з матір’ю?
4) Хто такий Микола?
5) Ким і де служив Степан?
6) Хто кому говорив: «Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять. Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люди!»
7) Чому Боруля відмовив сватам від Миколи?
8) Що трапилося з Омельком у місті?
9) Чим Марися нагадує Наталку Полтавку?
10) Через що посварилися Боруля і його дружина Палажка?
11) Чому Націєвський хотів одружитися з Марисею, а потім утік?
12) Хто і з якого приводу сказав: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала!»
Ніна Бічуя.
Жанр: психологічна повість.
Тема: розповідь про життя школярів-семикласників та перипетії між ними.
Ідея: дружба - велика цінність; засудження підлості, лицемірства.
Місце, де розгортаються події: Львів.
Час, коли розгортаються події: зима.
Сюжетні лінії: лінія Юлька - Слави, лінія Юлька - Лілії.
Проблематика: проблема суспільства та особистості, одиноких дітей, стосунків батьків з дітьми, справжньої дружби, розчарування життя, підлості і порядності.
Головні герої: Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.
Композиція твору:
Експозиція: роздуми про справжню дружбу.
Зав'язка: Розповідь про центральних персонажів твору.
Розвиток дії: життя (навчання, хобі) центральних персонажів.
Кульмінація: суд на Славком та вирок.
Розв'язка: добро перемагає зло.
Объяснение:
Остап Мандрика — герой оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслуховувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані» (під час Коліївщини). Ці чарівні слова розпалювали кров у хлопця, будили і його уяві картини вільного життя.
«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Вирісши, Остап побачив, що пани перетворили народ на худобу, побудували свій добробут на злиднях і горі кріпаків. Сміливий і волелюбний юнак закликає селян «висунути шию з панського ярма». За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, віддати в рекрути.
Він не раз закликав до боротьби з панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-ostapa-dorogoyu-tsinoyu