1. Хто на Щуку подав до суду «бумагу»?
а) Невідомо;
б) Осли;
в) Лисичка.
2. Скільки суддів розглядало справу Щуки?
а) Семеро;
б) п’ятеро;
в) троє.
3. У чому звинувачувалася Щука?
а) Ображала мешканців ставка і не давала їм жити;
б) вкусила людину за палець;
в) розруйнувала греблю.
4. Л. Глібов говорить про суддів, що це народ:
а) хитрий і розумний;
б) справедливий та чемний;
в) добрячий та плохий.
5. Лисиця в суді була представлена як:
а) свідок;
б) секретар;
в) стряпчий.
6. У чому була суть першого вироку, який винесли судді по справі Щуки?
а) Ув’язнити на один рік;
б) зварити з неї юшку;
в) повісити на вербі.
7. Яку пропозицію подала Лисичка суддям стосовно покарання Щуки?
а) Спалити живою на вогнищі;
б) миттєво розстріляти;
в) кинути у річку.
8. Хто зайвий у запропонованому ланцюжку героїв твору: Осли, Сорока, Шкапа, Цапи, Щука?
а) Осли;
б) Сорока;
в) Шкапа.
9. Кого з героїв твору Л. Глібова «Щука» стосується прислів’я: «Не те в Кузьми на умі»?
а) Щуки;
б) Лисиці;
в) Цапа.
10. В якому році Л. Глібов написав байку «Щука»?
а) 1856;
б) 1847;
в) 1858.
11. Лисиця називає у байці Щуку:
а) негідницею;
б) розбійницею;
в) пройдохою.
12. Яка думка про правду висловлюється у творі?
а) «Правда і у вогні не горить, і у воді не тоне»;
б) «Як не мудруй, а правди ніде діти»;
в) «Добрі вісті не лежать на місц
Гори дніпрові високочолі,
Де сокорина, пухом припала,
Віти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тихі години,
Що позичає в плесі краплини.
Снився щоночі сивий Славута,
Вся Україна, горем закута.
Рідний народ його, битий і гнаний,
Як він устане, зірве кайдани,
І розкувавши руки могучі,
Панство несите скине із кручі.
Все, що наснилось,— пісня сказала.
Пісня пророча — правдою стала!
Цвітом повиті Тарасові гори.
Поле безмежне з вітром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ється.
Ходить між люди — з серця до серця.
Ходить між люди, лине світами —
Так йому жити й жити віками,
Поки, як море, в срібній обнові
Б'ються об берег хвилі дніпрові!
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "