1.Головного героя твору «Сіроманець» звати:
А) Сашко
Б) Олесь
В) Федько
Г) Андрійко
2.Не порозумілися на уроці учень та його вчителька у творі:
А «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський
Б «Сіроманець» М. Вінграновський
В «Дивак» Гр. Тютюнника
Г «Лось» Є. Гуцала
3. Федько-Тойкало, герой оповідання Гр. Тютюнника «Дивак», ударив Олеся тому, що той:
А відмовився з дітьми ламати молодий лід;
Б не хотів показувати гніздо ремеза;
В не поділився сніданком
Г розповів учительці про поведінку хлопців
4. «Дивак» за жанром -:
А) казка
Б) повість
В) легенда
Г) оповідання
5. Головний герой твору «Дивак»:
А) Сашко
Б) Олесь
В) Андрійко
Г) Федько
6. Сіроманець за жанром:
А) оповідання
Б) легенда
В) повість
Г) казка
7. Повчав свого внука, як правильно, на його думку, жити, персонаж твору:
А) «Лось» Є. Гуцала
Б) «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський
В) «Дивак» Гр. Тютюнника
Г) «Сіроманець» М. Вінграновський
8. Чому Олесь, герой оповідання Григора Тютюнника «Дивак», гірко плакав, бо:
А) його вдарив Федько
Б) вчителька малювання поставила йому «двійку»
В) щука з’їла пліточку
Г) діти не хотіли з ним гратися
9. Висловлювання з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак» «Він ще малий, головою дістає ледь до клямки. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ» - це:
А) художній опис
Б) пейзаж
В) портрет
Г) сюжет
10. Напружений епізод у стосунках між дядьком і племінником зображено у творі:
А) «Лось» Є. Гуцала
Б) «Чарівники» Є. Гуцала
В) «Дивак» Гр. Тютюнника
Г) «Сіроманець» М. Вінграновський

Дитинство — найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова Жар-птиця, у буфеті живе гном, а сніг світиться усіма кольорами.

У поезії "Жар-птиця" чарівниця годує прекрасну пташку родзинками й випадково випускає з клітки. Жар-птиця освітлює своєю красою всю столицю, цьому радіють навіть дорослі. Людям подобається казкова незвичайна птиця, що приносить щастя й радість: "Як хороше жити під сонцем Жар-птиці!" І тільки трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою, вважала Жар-птицю "непристойно яскравою", бо заздрила їй. І, як це часто буває в житті, знайшлися ті, що підтримали кульгаву заздрісницю. Уся вороняча орава зчинила люту стрекотняву, вимагаючи, щоб Жар-птицю заховали в клітку. Уже третій день нема дива, що сколихнуло місто, похмурніли обличчя людей. Так легко зруйнувати прекрасне, казку, в яку готові були повірити мешканці столиці. Але ліричний герой запевняє, що все буде гаразд, Жар-птиця просто не пристосована до зими, тому знаходиться на лікуванні, п'є гаряче молоко, клює родзинки, читає "Барвінок" і "Мурзилку". Фінал поезії оптимістичний — попри всі перепони диво знову з'явиться під Новий рік: "І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!"

У таємничий мікросвіт домашнього затишку переносить нас віршований твір "Гном у буфеті". У кожної дитини є свої маленькі друзі, невидимі дорослим. Гном живе в буфеті вже кілька століть, він золотить на свята сервізи, любить пити какао, смоктати м'ятні гостинці. Маленький житель дому сварить пустунів, а слухняним дітям дає шоколадки. Він навчився гарних манер у порцелянової маркізи, яка за його на чай. Проходять роки, століття, але гном буде завжди оберігати тепло дому, дитячу казку.

У поезії "Підкова" розповідається, як лірична героїня знайшла підкову, яку загубив Дідусь Мороз. Як відомо, підкова приносить щастя, тож дівчина сказала їй: "Світи тут, на вікні. Щоб все мені збулося!" Але знайшлися ті, хто позаздрив, — сімсот роззяв, що стали під вікном і не хотіли йти: "Вони стояли вперто, день при дні, — зачарувала їх моя підкова..." Тому героїня вирішує купити шубу й вирушити до Лапландії, аби віддати підкову власнику. І сніг, що раніше іскрився й світився то зеленим, то рожевим, то ніжно — фіалковим, одразу став звичним, тихим, рівним. Так звичайна заздрість може перетворити казку на буденність.

Поезії І. Жиленко не просто оповідають про фантастичний світ дитячих мрій, пригод, спогадів. Дивні образи, відтворені з любов'ю на папері, несуть важливі життєві істини. Так, жар-птиця є символом щастя, в яке необхідно вірити, що б не сталося, хто б не заважав. Буфетний гном ніби оберігає наше дитинство від втручання в нього проблем, життєвих негараздів, буденщини й сірості, що часто переповнює доросле життя. Він завжди чекає на нас у буфеті, готовий у будь-який момент нагадати, що дива нікуди не поділися, що казка завжди поряд — слід тільки про неї пам'ятати й іноді зазирати в закутки своєї душі, аби віднайти й пробудити її. Підкова обов'язково коли-небудь зробить свою справу й подарує щастя, адже ті, хто вірять у нього, завжди багато докладають для цього зусиль і завжди отримують результат.

Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім*ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника. Взагалі, уважне ставлення до людей є запорукою того, щоб стати своїм у будь-якому товаристві. Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам*ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.