1 Дієприкметниковий зворот ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.
Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.
Окутані садками та левадами хатки розбіглися по пагорбку.
Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.
2 Лише пасивні дієприкметники наведено в рядку

печений, промоклий, бачений
колотий, посивілий, ріжучий
світліючий, пожовкле, змарнілий
звернений, знищений, витертий
3Не з дієприкметниками треба писати ОКРЕМО в рядку

не/доспані ночі; книга не/прочитана; не/вишита сорочка
не/допечена нами булка; не/почута ще пісня; не/зміряні ніким глибини
не/заплановані заздалегідь заходи; справа не/закінчена; не/почута порада
не/заплановані заходи; не/спіймана риба; не/виголошена сьогодні промова
4 Усі дієприкметники пишуться з часткою не РАЗОМ у рядку

не/оране поле, поле не/оране, ніким не/оране
не/закута, не/доглянутий, не/почуте, а бачене; не/посолена
не/довиконаний, не/здійснена, не/вінчана, не/засіяне
не/встелений, не/продане, не/висіяне, ще не/продумана
5 Від дієслова НАПИСАТИ можна утворити

активний дієприкметник теперішнього часу
пасивний дієприкметник минулого часу
дієприкметник утворити не можна
активний дієприкметник минулого часу
6 Усі дієприкметники активні в рядку

процвітаючий, лежачий, палаючий
бажаючий, знесений, палаючий
керуючий, вивчений, принесений
нависаючий, зламаний, сказаний

 Розглянувши фольклорно-міфологічну систему «Лісової пісні» у контексті світових міфів, автор йде далі від своїх попередників у розшифруванні скомплікованої символіки твору. І все ж в цілому проблема синтезу засобів художнього мислення автора та фольклорно-міфологічної структури у драмі-феєрії Лесі Українки не знайшли достатнього висвітлення. Причиною є багатоаспектність проблеми вивчення джерел Лесиного шедевру: у сферу наукового обігу потрапляють нові матеріали, удосконалюється методологія дослідження. Оскільки цей унікальний твір Лесі Українки виник внаслідок синтезу досягнень рідної культури, книжної та уснопоетичної, і світової літератури, а також внутрішньої художньої еволюції автора, то для глибшого й повнішого розуміння його тексту та мікрообразів пропонуємо таку систематизацію джерел:

Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у до Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?