1.Чому в підзаголовку до назви роману "Чорна рада" зазначено: "Хроніка 1663 року"? 2.За яких часів відбуваються події у творі? Про що це свідчить? 3. Що П.Куліш зазначає про Череваня, знайомлячи цього героя з читачем? 4. Яких страждань у минулому зазнав Василь Невольник? 5. Через що Шрам одночасно був і полковником, і попом? 6 За що Шрам отримав таке прізвище? 7. Що змусило полковника Шрама з сином вирушити у далеку путь? 8. Хто такий старець-кобзар ( Божий чоловік)? 9. За що був вдячний Василь Невольник старцеві? 10. Яке лихо сталося за Дніпром після смерті Б.Хмельницького? 11. Що свідчить про зневажливе ставлення Я. Сомка до І.Брюховецького? 12. Яким шляхом Іван Брюховецький намагався отримати для себе прихильність козаків? 13. Що свідчить про заможність Череваня? 14. У чому виявилася сміливість Петра Шраменка?15. За яких умов Череваниха погодилася на заручення своєї дочки Лесі з Петром Шраменком?
Літературний паспорт повісті-казки «Місце для дракона»
1. «Місце для дракона»
2. Юрій Винничук
3. Існує три роди літератури: епос, лірика та драма.
4. повість-казка
5. Тема твору — розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.
6. Головна ідея — звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.
7. Головні герої: дракон Грицько, Пустельник, князь, лицар Лаврін.
8. Художні засоби: епітети, порівняння, метафори, гіпербола, звертання.
Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.
В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються до полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"
Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.